Вчить, як врятувати життя на полі бою. Анна Кирнична із позивним Вар'ятка служить у Збройних Силах України майже 2 роки. Дівчина рятувала поранених на Сході, а зараз вчить цьому інших військових.
«Бойові медики — це люди, які будуть першими надавати медичну допомогу нашим постраждалим, рятувати фактично їхнє життя. Це люди без медичної освіти, але вони виконують такі речі, які не всі лікарі зараз виконують».
Анна Кирнична із позивним Вар'ятка — інструкторка з тактичної медицини. Дівчина вступила до лав Збройних Сил України у 2024 році. До цього, розповідає Анна, займалася волонтерством. До початку повномасштабного вторгнення Вар'ятка працювала у медичній академії, викладала тактичну медицину. У 2022 році зрозуміла, що хоче доєднатися до лав ЗСУ. Анна розповідає, що тоді сталася страшна аварія, яка відтермінувала її службу. Та навіть попри це, пригадує Вар'ятка, вона продовжувала волонтерити.
«Ще будучи в зовнішньому фіксаторі такому чобітку ніби, я поїхала в щойно звільнений Ізюм, працювала там в волонтерському шпиталі два з половиною місяці. Це був не бойовий, але це був дуже важкий медичний досвід, який дуже багато чого мене навчив. Потім тренувала так само з волонтерами, тоді відновилася, пішла в армію. Я б зробила це набагато раніше, але здоров'я мені не дозволяло», — інструкторка з тактичної медицини в навчальному центрі Анна Кирнична.
Зараз Анна навчає бійців медицині в одному із навчальних центрів. Аптечка кожного військового та військової, розповідає дівчина, дуже індивідуальна. Але там є все, що необхідне на полі бою.
«Там має бути два турнікети вороткового типу, і це саме перше, що має бути. Другим, що має бути, мають бути гемостатичні бенти. Таких їх має бути там два. Так само, так як їх часто не вистачає, це дорогий ресурс. І основне, що потрібно пам'ятати всі ресурси війську, не завжди питання в їх ціні, а в тому, що вони обмежені», — інструкторка з тактичної медицини в навчальному центрі Анна Кирнична.
Серед найнеобхідніших речей також бандаж, рукавички, а також маркер, без якого неможливо зафіксувати поранення у картці постраждалого.
«Це картка постраждалого і маркер. Тому що, якщо картки постраждалого і маркера немає, то часто інформація залишається незадокументованою і починаються величезні проблеми з турнекітними синдромами, ампутаціями та іншими речами, яких можна уникнути, за дві хвилини записавши. Тобто людина все зробила правильно, не передала нормальну інформацію і це дуже шкодить здоров'ю постраждалого», — інструкторка з тактичної медицини в навчальному центрі Анна Кирнична.
Аптечки можуть бути різних форм та розмірів. Але кожен має можливість обрати зручну для себе. Анна показує свою аптечку, яка у неї на бронежилеті.
Та навіть якщо аптечка буде оснащена усім необхідним, розповідає інструкторка, без правильної підготовки людині вона буде непотрібною.
«Треба пам'ятати, що за аптечкою стоїть військовослужбовець, який вміє нею користуватися, користуватися правильно, якого спочатку вчили після мобілізації в навчальному центрі, потім довчала частина, потім він регулярно проходив поновлення знань. Інакше це все марно. Ми можемо купити чи попросити в партнерів, чи отримати саме дороге, саме якісне, саме класне, якщо ми не навчили людину, воно марно», — інструкторка з тактичної медицини в навчальному центрі Анна Кирнична.
Навчати новачків, каже Анна, справа не найскладніша. Головне, аби людина мала бажання навчитися рятувати поранених.
