Дружина загиблого бойового медика Олександра Ільченка із смт Гоща просить Володимира Зеленського присвоїти йому звання Героя України посмертно.
Відповідну петицію Валентина Ільченко зареєструвала на сайті Президента України.
Олександр Васильович народився 20 серпня 1974 року. Разом із дружиною він виховував доньку та сина. Родина для чоловіка завжди була понад усе. Він часто їздив на заробітки за кордон та навіть мав можливість вивезти сім'ю у Канаду, однак відмовився, бо був справжнім патріотом та говорив, що навіть у сосни не такий запах, як на Батьківщині.
24 лютого 2022 року росія розпочала новий етап восьмирічної війни проти України. Олександр відзразу ж прийняв рішення, що піде захищати Україну. Від служби в армії він був комісований за станом здоров’я, тож військової справи не знав, однак дуже добре володів зброєю, бо був одним із кращих мисливців. Про його рішучість і безстрашність знали всі місцеві жителі.
27 лютого 2022 року Олександр Ільченко добровольцем записався до лав ЗСУ. Прийнявши військову присягу, проходив навчання на полігоні. Під час несення варти ворожа ракета пролетіла над самісінькою головою і поцілила прямо у його палатку. Тоді йому пощастило…
Знаючи, що фундаментом української армії є піхота, чоловік записався в піхотинці. Служив бойовим медиком 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 42 батальйону 57 ОМПБр імені кошового отамана Гордієнка. Разом із побратимами боронив Луганщину, міста якої стали другим форпостом для стримування російської навали.
Незважаючи на вкрай складні умови, Олександр ніколи не скаржився і нічого не розповідав родині.
"Тільки одного разу зізнався синові, що ворог знаходився за 300 метрів від нього. Там йому пощастило і вдруге. Життя врятував рюкзак, якого осколками пошматувало вщент", - пригадує дружина Олександра Ільченка.
7 травня 2022 року він востаннє вийшов на зв’язок. Регіон залишився без комунікацій та мобільного зв’язку.
"Вдалося з’ясувати, що Сашу відвели із Воронового і 10 травня відправили на бойове завдання у Тошківку. Зі слів побратимів ми дізналися, що 10 травня були запеклі бої. Там полягло багато наших солдатів, тому не всі погоджувалися йти туди на завдання. Не всі пішли із Сашею. У Тошківці ворог зустрів їх прицільним обстрілом із автоматів та мінометів. Саші знову судилося вижити. Вночі він зі своїми побратимами винесли вісьмох поранених із поля бою. Вранці, не дочекавшись підмоги, але і не відступивши, вони зайняли нові позиції. Це була героїчна боротьба 21 безстрашного воїна проти 2,5 рот ворога та трьох точок їхньої артилерії. Саша тримався до останнього і всім допомагав. До останнього подиху він залишився вірним присязі, українському народові та Україні", - розповідає дружина.
11 травня 2022 року Олександр Ільченко загинув.
Вулицю, на якій він народився і виріс, перейменовано на його честь. Син Дмитро отримав батькову нагороду — орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Наразі петицію підписали 1 525 осіб зі 25 000. Збір підписів триватиме ще 85 днів. Підтримати петицію можна за посиланням.
