На Рівненщині матір судилася із сином.
Про це повідомили в пресслужбі Рівненського апеляційного суду..
Відомо, що жінка непрацездатна й отримує пенсію за віком. Жінка має супутні захворювання і на їх лікування щомісячно витрачає значну частину свого доходу.
До одруження син пенсіонерки проживав з нею, а витрати, зокрема за оплату житлово-комунальних послуг за квартиру, співвласниками якої вони є, здійснювали разом. Після переїзду з дружиною та новонародженою донькою до орендованого житла відповідач відмовився допомагати мамі, тому вона вернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання.
Суд першої інстанції частково задоволив позовні вимоги і стягнув на користь позивачки утримання в розмірі 1/10 із синових доходів щомісячно і довічно, замість 1/4, як наполягала пенсіонерка.
"Таке рішення місцевого суду вмотивоване передбаченим законом обов’язком повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги", - ідеться в повідомленні.
Приймаючи таке рішення, суд попередньої інстанції врахував, і з цим погодився апеляційний суд, матеріальне становище відповідача та наявність у нього на утриманні доньки і дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку.
Рівненський апеляційний суд переглянув рішення суду попередньої інстанції, яке оскаржив син-відповідач, наполягаючи на його скасуванні та ухваленні нового. В апеляції він просив стягнути з нього на користь позивачки-мами аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 1/10 всього заробітку, який він отримує за місцем роботи.
Апеляційний суд також відхилив заяву відповідача про те, що розмір пенсії позивачки, який перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є підставою для відмови у задоволенні її вимог про стягнення аліментів.
Не підтвердились при розгляді спору й твердження сина про наявність у позивачки-мами рахунків у банку, що дозволяють їй себе матеріально утримувати. Натомість в матеріалах справи є медичні документи, які свідчать про хронічні захворювання у позивачки та необхідність постійного лікування, і відповідно, потреби у витратах на медикаменти та обстеження.
Тож у висновку син сплачуватиме мамі аліменти зі свого заробітку щомісячно з дня пред’явлення позову і довічно.
