Гуркіт коліс, кілометри колій та беззупинний рух. Життя на українській залізниці не замовкає ні на мить. Щосекунди коліями гуркотить десятки вагонів. Втім, аби ця величезна структура безперебійно працювала, трудяться не покладаючи рук десятки тисяч робітників залізниці. Наш Вадим Мороз у всеукраїнський День залізничника проїхався тепловозом та зазирнув за лаштунки залізничного депо.
Машиніст тепловоза Віталій Яхно із шкільних років мріяв керувати багатотонним потягом. Чотири роки на дитячій залізниці, потім училище, робота слюсарем у депо, далі помічником машиніста і нарешті мрія дитинства здійснилась. Віталій їздить на тепловозі ЧМЕ 3. По-народному, чмуха або чмурик. Уся його робота у межах станції.
"Їздимо на тепловозах. Формуємо поїзди. Маневровий рух. Відчепки, причепки до пасажирських поїздів, формування вантажних поїздів."
По 12 годин машиніст проводить у тепловозі. Інколи роботи стільки, що й обідати доводиться фактично їдучи. У маневрових поїздах машиністи працюють поодинці, без помічників. Така інструкція. За тепловозом, на якому їздить Віталій закріплено ще троє машиністів. Один із них Михайло Порадюк. Посміхаючись каже, управління максимально просте.
"Це пульт управління. Це контролер машиніста. Ним ми набираємо позиції і скидаємо. Це як скутер - ручку газу взяв і скинув. Це кран 254, ним гальмуємо локомотив. Це кран 394 ним гальмуємо поїзд, якщо є вагони."
Є й спідометр. Максимальна швидкість 150. Втім для тепловоза це захмарна позначка.
"На лінії є свої обмеження швидкості. Десь 60, десь 30, а десь 80. 80 це вже аж забагато для цього тепловоза."
Аби запустити у рух багатотонний тепловоз потрібно небагато. Кілька філігранних рухів і машина рушає.
"На деяких тепловозах у нас просто є реверсівка і ми в ручну переводимо. Ми зараз перевели його вперед. Відпускаємо гальма і починаємо рух. Але перед тим один довгий сигнал, а тоді уже рухаємося."
Є й своя система сигналів.
"Один довгий вперед, а два довгих гудка - це назад. Це ми їдемо. Щоб зупинитися, то три коротких і стоп машина."
І ось так по 12 годин машиністи маневрових тепловозів формують вантажні поїзди, які зі Здолбунова роз'їжджаються по різним напрямкам. Робота не з легких. Працюють як удень, так і вночі. Інколи боротися доводиться не лише із застарілою технікою, а й сном. Аби не трапилось непоправне, є система безпеки.
"Воно щосімсекунд пищить, якщо машиніст не реагує, то екстренна зупинка тепловоза."
Втім, залізниця - це не лише локомотиви, вагони та колії. Багато зусиль, аби працювало те, що інколи старше за нас з вами, докладають слюсарі.
"Ми зараз в ремонтому цеху. Це частина локомотивного депо. Тут відбуваються планові ремонти тепловозів, а також повернення до життя тих тепловозів, які уже втомилися."
Юрій Шмук трудиться над тяговим двигуном тепловоза.
"Так збирається колісно мот орний блок на тепловоз ЧМЕ 3. Це є тяговий двигун, а це колісна пара."
Слюсарів у ремонтному цеху 32-є. Працюють вони під керівництвом старшого майстра Юрія Юртаєва. На залізницю пан Юрій потрапив 38 років тому. Спершу був простим слюсарем, а зараз старший над колегами. Окрім планових робіт деякі тепловози тут фактично повертають до життя.
"Цього року ми повернули до життя кілька тепловозів, які багато років стояли без діла. Мусово відновлювати наш залізничний парк, бо нового поки що ми не бачимо, а старе треба відновлювати."
Гуркіт коліс, кілометри колій та беззупинний рух. Життя на українській залізниці не замовкає ні на мить. Щосекунди коліями гуркотить десятки вагонів. Втім, аби ця величезна структура безперебійно працювала, трудяться не покладаючи рук десятки тисяч робітників. Більшість із них тут за покликом серця. І попри застарілу техніку, важкий графік та нічні підйоми, вони залишаються працювати. З дня у день рухають коліщатка величезного механізму української залізниці.
