Супергерої нашого часу. 14 жовтня українці вже традиційно святкують День захисників та захисниць України. Сьогодні, як ніколи важливо підтримувати наші Збройні Сили та вшановувати пам'ять тих, хто ціною власного життя боровся за мир на нашій землі.
Розбудив телефонний дзвінок, що почалось повномасштабне вторгнення. Я запитав чому, бо кажуть вже, що Луцький аеропорт вже Київ, вже почали бомбити. В мене вже тоді був рюкзак тривожний, як у нас ще з 2014 року постійно зібраний. Взяли сумки і явились зразу по тривозі в частину для отримання зброї, для отримання бойового завдання, - ветеран російсько-української війни Володимир Климов.
Таким, запам'ятав страшний ранок 24 лютого військовий Володимир Климов, з позивним "Клим". Вперше війна застала його ще весною 2014 року. Тоді чоловік був одним з перших, хто поповнив ряди Збройних Сил України. Розповідає, досвіду та навичок вистачало, так як служив й раніше. Під час виконання бойового завдання, в зоні АТО на Донеччині, отримав своє перше поранення.
З кінця липня місяця, з 28 липня ми вже пішли на штурм Савур-Могили, де в нас бої були за Савур-Могилу більше двох тижнів. Тому що в основному, звідки вже почались на той момент самі запеклі бої, - ветеран російсько-української війни Володимир Климов.
Тоді ще ніхто не знав, що окупація Донбасу може перерости в повномасштабне вторгнення. Нескінченні обстріли, зруйнована інфраструктура та тисячі загиблих, так виглядають реалії кожного українця сьогодні. Наші захисники відважно та гідно йдуть в контрнаступ та роблять усе, аби вигнати окупантів з нашої землі. Те як зустрічають наших бійців на звільнених територіях - говорить про одне - кожний сантиметр, кожен відвойований клаптик - це Україна.
Ми заходили звільнювали вже села під Києвом, я кажу, що люди вже сиділи в окупації місяць, не маючи нічого, ні хлібу, нічого. Ти заходиш в село, а люди виносять з дому останнє, останнє для бійців, для допомоги військовим, - ветеран російсько-української війни Володимир Климов.
Війна змінила багато в житті кожного з нас, починаєш ставитись по іншому до тих чи інших речей - розповідає Володимир, та попри це впевнений: все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Одного дня, підрозділ "Клима" виконував бойове завдання поблизу селища Олізарівка на Київщині. Ціллю було виявити батальйон противника. Там він отримав друге в житті важке поранення.
Отримав поранення, часткову ампутацію 5-го пальця на правій руці, мізинця, до кінця не працює, можна сказати 70% рука. Втратив одне око, ну і перелом хребта. В нас тільки одна була дорога, їхати можна сказати лісовою дорогою. Два сапера пройшли, перевірили дорогу, дорога ніби була чиста. Ну коли почали рух, виходить мій автомобіль за яким я за кермом був підірвався на невідомому вибуховому пристрої, - ветеран російсько-української війни Володимир Климов.
Від вибуху постраждав й побратим Володимира, Михайло Сікорський. Військовий отримав поранення руки, стегна та втратив стопу, намагаючись врятувати життя соратника.
Володя Клим на машині підірвався і потрібно було його витягувати. Ну так вийшло, що я пішов перший, ну і відповідно підірвався, хоча 100 раз ми вже так робили, як кажуть, але на той момент ми не розуміли чому так сталося. Потім я вже зрозумів, що це була міна протипіхотна, заборонена, яка реагує тільки на ходьбу людини, - військовий Михайло Сікорський.
Як і "Клим", Михайло Сікорський знав, що таке війна ще задовго до 24 лютого. Ще в 2014 році чоловік пішов добровольцем в ЗСУ і став на захист держави. Порівнювати АТО та повномасштабне вторгнення чоловік навіть не береться. Мовляв, війна тоді і зараз, це небо і земля.
Дві різні речі, там не було такої війни за винятком деяких епізодів, як Іловайськ, Дебальцево, ну і в 14 році воно якось було епізодично, а зараз масштабно, по всій лінії фронту просто запеклі бої, тоді такого не було, - військовий Михайло Сікорський.
Вони, як і десятки тисяч інших військовослужбовців ладні віддати власні життя та здоров'я за краще та мирне майбутнє нашої країни. Водночас, обов'язком кожного українця є шанування неоціненного внеску ЗСУ. Так, 14 жовтня в Україні вже традиційно святкують день захисників та захисниць нашої держави. І поки військові оберігають нас, решта громадян повинна підтримувати наших бійців усіма можливими способами.
