Без сліз про це говорити неможливо. Так пригадує своє життя в Криму Валентина, яка нині мешкає поблизу Нетішина. У 2014, коли почалася окупація півострова, вона з чоловіком змушена була поїхати. Більше про цю історію в сюжеті Анастасії Ковальчук.
https://youtu.be/EyTM1_9mS6E
Зібрали сумки і сіли в останній поїзд. Більше десятка років Валентина і Петро прожили в Криму, у Феодосії. Чоловік займався будівництвом, жінка працювала медсестрою в санаторії. У 2014-му їм довелося покинути півострів. Деякі моменти Валентина пригадує з усмішкою, а про дещо без сліз складно говорити.
Це було жахливо. Він на роботі, я сама вдома. Я не хочу про це згадувати. Забрали сумки і поїхали. Останнім поїздом поїхали. Це ми за три години зібрали всі сумки. Це мені подзвонили, що останній поїзд. Що бачила, те збирала, навмання. Я в тапочках кімнатних прийшла в поїзд, сіла, я не знаю де я…. - Валентина Піскова, переселенка з Криму.
Колись таку рідну Феодосію жінка запам’ятала теплою і сонячною. Пригадує, як чи не щодня купалася в морі. В Криму у Валентини залишися друзі. Вони спілкуються і донині.
Подружжя родом з материкової України. Колись вони переїхали на півострів, аби поліпшити здоров’я. В Криму був і будинок, і робота. Нині Валентина і Петро живуть у селі Кривин, на межі Рівненщини та Хмельниччини.
Ми собі тут готували почву на старість. Купили цей будинок, бо знали, що на старість сюди переїдемо. Батьківщина є батьківщина. Ми ж не знали, що Крим перейде в окупацію. Ще планував заробити собі пенсію там, робота була непогана, - Петро Пісковий, переселенець з Криму.
Стабільної роботи тут знайти не вдалося, каже Петро. А Валентина вийшла на пенсію ще в 2014. З того часу має постійні проблеми з виплатами.
Їду назад в Крим. Приїжджаю, кажу, дівчата, ну що ж таке, ви мені казали, що справу переслали на Україну. І кажу, я ж залишилася без пенсії без грошей. А вони кажуть, ні ми всі папери переслали, - Валентина Піскова, переселенка з Криму.
Тож нині, жінці доводиться час від часу їздити в Крим. Розповідає, дорога непроста і потрапити туди можна лише раз на рік. Востаннє вона була на півострові у вересні. Каже, після окупації Крим змінився.
Він мені став холодний. То був рідний, а це не то. Приїхала, ви знаєте, навіть у воду не зайшла. Настільки воно мене розчарувало те все. Важко і дуже боляче, такого моря як в Криму ніде нема.
Подружжя зізнається, біля моря було жити краще, адже у Феодосії повітря інакше. Проте, Валентина і Петро вирішили залишитися тут. Невдовзі вони святкуватимуть 24- річницю.
