Школи на замках, магазини без продуктів, вихід з двору лише за паспортом. Такою могла б бути оголошена 40-кілометрова зона із Білоруссю. Однак, ці стереотипи на півночі Рівненщини намагаються зламати. Та не на усі проблеми місцевим вдається закрити очі. В яких умовах сьогодні живуть прикордонні села та чи справді 40-кілометрова зона стала новітньою зоною відчуження, бачили наші журналісти.
На Рівненщині запровадили 40-кілометрову зону із Білоруссю. На цих територіях тепер діють окремі обмеження. Впродовж усієї війни на півночі області спостерігається загроза ракетних ударів із боку Білорусі. Ситуація не зазнала змін і зараз. До яких підступних вчинків може вдатися країна-сусідка, ніхто не може передбачити. Адже погрози з боку ворога лунають чи не щодня.
Рада оборони області прийняла рішення про те, що 89 навчальних закладів із Вараського та Сарненського району повинні зачинити свої двері, доки ситуація на кордоні не покращиться. Однак чимало батьків із таким рішенням не погодилися, адже впродовж літа власними силами готували захисні споруди, аби тільки діти змогли сісти за парти.
Тисячі учнів вже декілька семестрів здобувають освіту онлайн. Тож батьки взялися робити усе, щоб не дати шансу відібрати у дітей можливість повноцінно здобувати знання. І їм таки вдалося. Однак із 89 навчальних закладів, які знаходяться у 40 кілометровій зоні, за парти сядуть учні лише 4 шкіл. З них і навчальний заклад під керівництвом Валентини Полюхович.
Та й самі школярі щасливі, що вже в понеділок підуть до школи. Бо ж найбільше дітям бракує живого спілкування.
Розробляла рада оборони області і ще один варіант, аби діти могли навчатись. Їх планували вивозити за межі небезпечної території. Однак згодом схаменулися. Чи то через додаткові витрати, чи то стан доріг на півночі області зупинив. У 40-кілометровій зоні виїхати із деяких населених пунктів нічим, окрім власного транспорту. Як з'ясувалося, від маршруток і слід простив.
Раніше вузькоколійка сполучала два райони, проходила через північ Рівненщини та була затребуваним видом транспорту. Однак зараз її і зовсім вивезли за межі області. Єдине що нагадує про потяг - вузенькі колії. "Кукушка" була не прибутковою, тому і припинила курсувати. А головна причина відсутності маршруток - бездоріжжя. Дорога, яку зробили 40 років тому, ще не бачила капітального ремонту. Однак навіть у 40 кілометровій зоні люди, не полишають надію, що у найближчому часі війна завершиться нашою перемогою, а усі проблеми вирішить влада області.
