Сьогодні — чергова річниця трагедії в Оленівці. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в колонії, де утримували українських військовополонених, стався вибух, що забрав життя щонайменше 50 захисників, більшість з яких — оборонці «Азовсталі». І сьогодні вперше на офіційному рівні українці вшановують пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Вони були повністю обпалені, я струшував вогонь з голови. Всі обгоріли були, як вугілля.
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські війська здійснили обстріл виправної колонії біля Оленівки. Це один з найжахливіших терактів, які вчинив ворог щодо наших полонених.
Я встиг задрімати. Перші реальні вибухи, які було чути біля в'язниці. Хоч би не по нам. І потім десь через хвилину другий вибух і нам повибивало вікна. Я встиг скластись в поу ембріона, піджати руки і третій вибух. Те зарево яке було там, повністю через закриті очі було його видно це полум'я.
Тоді загинуло понад 50 людей, щонайменше 140 осіб було поранено.
Я впав з ліжка. Мене завалило якимось битоном. Я почав горіти. По тихеньку почав вилазити. Норомально так попалився. Очі попалив і хто мене дьоргнув і от так потихеньку напівзрячий вийшов з цього бараку, - боєць бригади "Азов" Серьога.
Хлопці, яким вдалось пройти через це пекло, пригадують той страшний день.
Я і досі не пам'ятаю звуку. Я пам'ятаю тільки спалах і вогонь, - боєць бригади "Азов" Сатир.
Різкий спалах і темрява, - боєць бригади "Азов" Цезар.
Тож саме 28 липня, в день трагедії в Оленівці, було вирішено на державному рівні вшановувати пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, яких стратили, закатували або які загинули у полоні. У Рівному в цей день до пам’ятника «Загиблим за Україну» поклали квіти.
Серед присутніх — і жінки з Маріуполя, які знають про трагедію не з новин. Одна з них розповіла: її племінник перебував у колонії в Оленівці, потім потрапив в полон. Самій жінці у 2022 році довелося залишити рідне місто й переїхати до Рівного.
Цей день не лише про скорботу, а й про пам’ять, зазначає виконуючий обовязки міського голови Рівного Віктор Шакирзян. Бо кожне ім’я загиблого — це історія та нагадування про те, яку ціну платить Україна за свободу.
