До сих пір немає єдиної думки про те, скільки палаців, замків і фортець приховують простори України на сьогоднішній день. За різними підрахунками ця цифра коливається від 3 000 до 6 000.
Найбільше їх знаходиться в південно-західному регіоні, ближче до австрійсько-польського кордону. Приховані в хащах, підносяться на вершинах пагорбів, майже зруйновані. Усі занедбані замки і палаци в Україні зберігають в собі сотні історій про людську сміливість, жорстокість, хитрість і про силу духу. До деяких з них потрібно встигнути доторкнутися, адже міцність стін часом обчислюється днями.
«Мавританська перлина» – Палац Курисів
Замок загублений серед очеретів Одеської області. На узбережжі Тилігульського лиману ви можете відкрити для себе щось особливе.
Зруйнований міст натякає на те, що колись тут протікала річка. Зараз палац Курисів – це архітектурна пам’ятка державного значення, а колись це була унікальна будівля родового маєтку підполковника Івана Онуфрійовича Курися.
Його яскрава особливість полягала в тому, що основне освітлення надходило через дах. Стеля трималася на колонах, які були прикрашені альфрейними розписами.
Це говорило про зародження романтизму в архітектурній стилістиці України 19 століття. З обох сторін палац Курисів був оформлений одноповерховими аркадами.
Червоногородський замок
Колись ця споруда вважалася найкрасивішою у всій Польській імперії: розташований замок посеред глибокої котловини річки, оточений лісами, збудований з червоного пісковика, який дав замку і його назву. Неподалік – водоспад Джурин. Але мальовнича місцевість не врятувала замок від поступового руйнування: на його долю випали набіги монголо-татарів, військ волоського господаря Петра, руйнівна сила турків і, нарешті, в період Другої світової війни замок був майже повністю зруйнований. Сьогодні Червоногородський замок – це руїни з двома баштами: одна наполовину обвалилася, друга виглядає дещо краще. Всередині споруди все в аварійному стані, тож ходити там слід обережно.
Тараканівський форт
А ось ці кам'яні руїни пам'ятають не стільки бали і прийоми високопоставлених гостей, а війни. В кінці позаминулого століття форт був зведений для захисту кордонів Російської імперії від австрійських недругів. Довгі 17 років російська сторона будувала цю оборонну споруду, щоб, як не дивно, через майже 30 років, здати її австрійцям. Відступивши звідти в Першу світову, назад форт російські війська відвоювали вже в 1916 році. Наступні бої на пам'яті споруд припали на Другу світову війну – фашисти використовували форт як склад боєприпасів.
Пнівський замок
Ця загадкова споруда дивує своєю величчю та міццю. Навіть те, що від первісної форми замку залишилися лише руїни, будівля все одно приваблює людей духом історії Прикарпаття, яку зберігає в своїх стінах. Замок розташовано на високому пагорбі Карпатського підгір’я. Колись територія споруди, наближена до п’ятикутника, була сформована двоярусними мурами і п’ятьма високими баштами. З боку двору стояв триповерховий палац, а територія була пов’язана системою підземних ходів, яка збереглися й донині. Окрім цього, розповідаючи про Пнівський замок, не можна оминути легенди, з якими його пов’язують: кажуть, що у руїнах фортеці живуть привиди жорстоких охоронців замку, які допитували в’язнів у потаєній кімнаті, що не була позначена на жодній схемі. Інша легенда розповідає про сховані скарби. Але, гуляючи розвалинами замку, слід бути обережними – споруда дуже стара і з часом зазнає дедалі більших пошкоджень.
Невицький замок
За легендою цей замок повинен бук захищати молодих дівчат – наречених – від ворожих нападів. Місцеві називали дівчаток «невістками», звідти прийшло слово «невістський», а потім, з роками, воно перетворилося на «невицький». Інша ж легенда розповідає про княжну на ім’я Погана діва, яка задля укріплення споруди вимагала змішувати вапно з молоком молодих матерів, через що немовлята залишалися без їжі. Коли ж цього стало замало, вона наказала додавати в суміш кров молодих дівчат, і минуло чимало часу, перш ніж Погану діву стратили.
Та не лише легенди приваблюють до замка туристів: його велич та міць помітні і досі, хоча споруда стоїть на закарпатських землях понад 700 років. Замок вперто не піддається руйнівним силам часу та стіни його притягують людей зі всього світу. Споруда пройшла через кілька реставрацій, а тепер її зовнішній вигляд підтримують волонтери, аби зберегти унікальну пам’ятку автентичної архітектури XIII ст.
Палац Даховських
Ця велична споруда – невизнана, але унікальна пам’ятка архітектури, прихована від очей туристів в селі Леськово на Черкащині. Палац значно молодший, ніж замки, про які розповідали вище, але вражає той факт, що цей комплекс створювали протягом сторіччя чотири покоління родини Даховських. Садиба, яка раніше складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг, встигла побувати в статусі режимного об’єкту у радянські часи. Її розташування не розголошувалося, тому вона була автоматично виключена з видання «Пам’ятки містобудування і архітектури УРСР». А потім палац віддали під дитячий табір, санаторій, військовий шпиталь, тубдиспансер, склад… Тривалий час палац не вносили до переліку туристичних об’єктів, будівля поступово руйнувалась. Доступ для відвідувачів був обмежений, але в червні 2013 року Черкаська обласна державна адміністрація зобов’язалась розробити та затвердити програму збереження ландшафтно-архітектурного комплексу та відновлення його ландшафту.
Палац Остен-Сакенів
Тому, хто вперше опиняється у смт Немішаєві, складно вгадати в частині кам'яної стіни величний колись палац. А між тим, маєток Сакенів буквально два століття назад вражав проїжджаючих своєю красою. Навколо одноповерхового палацу зеленів парк, були прокладені стежки, цвіли фруктові дерева, біліла альтанка. Але в країні сталася революція, і палац перейшов в руки народу.
На подив, народ розпорядився палацом розсудливо і не розібрав його по цеглинці. Лише зробив з нього клуб для сусіднього біохімічного заводу. Це був чи не найвишуканіший клуб, в якому відпочиваючі користувалися унікальними меблями XIX століття. Але однієї ночі розгорілася пожежа, яка забрала всю фурнітуру і пошкодила більшу частину будівлі. На палац махнули рукою і відновлювати не стали. На сьогоднішній день буквально за годину їзди від Києва, серед чагарників, біліє фасад і самотня вежа колись чудесного палацу. На стінах до сих пір без праці можна розгледіти обробку, візерунки і ліпнини. Головне – встигнути дістатися до палацу раніше, ніж час, який усе руйнує.
Поморянський замок
Ця фортеця, оточена з трьох боків водою, не раз витримувала затяжні облоги турків і татарів. Замок був одним із улюблених місць короля Яна Собеського, завдяки якому споруда була укріплена та покращена, але після смерті власника замок почав потрохи занепадати. До нашого часу твердиня пережила пожежу і реконструкцію, після Другої світової війни тут навіть розміщувався райком компартії. Остання реставрація була проведена понад 40 років тому, але замок опустів і тепер руйнується на очах. Сьогодні Поморянський замок – це два двоповерхові корпуси та кутова вежа. У Поморянському замку у вересні 2011 року впала стіна, а у квітні 2018 року завалилася східна стіна.
Старосільський замок
Замок у Старому Селі можна назвати чи не найміцнішим замком на Львівщині, адже він не раз вистоював напади ворожих військ. Споруда була побудована у XVI ст. та займала близько 2 га площі. Старовинна будівля вражає своїми розмірами і потужними мурами: це був замок неправильної п’ятикутної форми з шістьма вежами, три з яких вціліли донині. Висота стін та башт подекуди становить 14-16 метрів. Наразі пам’ятка архітектури користується попитом в українських та іноземних туристів, але, на жаль, продовжує повільно руйнуватися.
Междибізькій замок
Цей замок один із найстаріших серед тих, про які ми розповідаємо. Вперше про нього згадують в 1146 році, тоді він був побудований з дерева, як і багато інших. Монгольські загарбники в XII столітті розібрали фортецю, відновили її трохи пізніше князі Водзімерскі і Корятовичі. Нинішню масивність замку надали литовські архітектори, що відвоювали ці землі у татар в 1300-х роках, а також гетьман Сенявський, який побудував в 1540 році вежі і зміцнення. Замок переходив з рук в руки, прослуживши в кращі свої роки і полякам, і литовцям, і туркам, і навіть козакам Хмельницького. Але все це – історія.
Палац Сангушко
На правому березі річки Горинь розташовувався колись шикарний палацовий комплекс князів Сангушків, який довгий час служив резиденцією роду. Палац був побудований в XVIII столітті. Тут зупинявся король Польщі Станіслав Август Понятовський, а також російський цар Петро I, австрійський імператор Йосиф II, а також відомі полководці Суворов і Кутузов. Від палацу залишився тільки каркас, а також критий будиночок з аркадами і палацовий міст.
Варто зазначити, замок і палац – це не одне і те ж. Замок – це оборонна фортеця, часто розташована в районі селищ, що складається з товстих стін і високих веж-бійниць. Палац же – це велична красива будівля, що слугувала домом для високопоставлених панів, яка розташовувалася часто за містом і відрізнялася помпезністю обробки.
