30-річний Юрій - чоловік родом із Дубенщини. Уже майже два роки він служить у складі 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ.
Історією захисника поділився заступник очільника Рівненської ОВА Сергій Подолін.
«Війна мене застала у столиці. Вибухи на світанні свідчили, що починається велика війна. Почались евакуації. Для мене армія не була чимось новим. Я розумів, що настав такий час і потрібно діяти», - розповідає Юрій
Уже весною доброволець разом із побратимами поїхав у свою першу ротацію.
«Зі мною завжди малюнок мого сина. Цей аркуш паперу для мене наче оберіг. Діти і їхня віра в ЗСУ не дають нам опускати руки», - зізнається війський.
На захист Батьківщини став і молодший брат Олександр.
«На жаль, востаннє ми бачились з ним минулої осені. Після виходу на позиції Олександр більше року вважається безвісти зниклим. Але всупереч усьому ми надіємось, що він живий» - з сумом про рідного брата говорить Юрій.
