Верховний Суд залишив без змін рішення Рівненського міського суду та апеляційного суду, якими місце проживання малолітнього сина визначено разом із матір’ю. У справі йшлося про дитину, яка після початку повномасштабної війни виїхала з матір’ю до Чехії, а згодом опинилася в центрі спору між батьками.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського міського суду.
4 серпня 2026 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу батька на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року.
Суди попередніх інстанцій визначили місце проживання малолітнього сина з матір’ю. Верховний Суд не знайшов підстав для зміни цих рішень та залишив їх без змін.
Подружжя перебувало у зареєстрованому шлюбі з 2016 року. У них народилося двоє дітей — донька та син. Згодом шлюб було розірвано.
Після початку повномасштабного вторгнення, за погодженням із батьком, мати виїхала разом із дітьми до Чехії. Там вони отримали тимчасовий захист.
Згодом донька повернулася до України, щоб закінчити школу, та почала проживати з батьком.
10 серпня 2023 року мати привезла сина до України, щоб він провів час із батьком. Чоловік написав розписку, в якій зобов’язався повернути дитину 19 серпня.
Однак у визначений термін батько сина не повернув. Натомість влаштував його на навчання до одного з ліцеїв у Рівному, хоча дитина вже була зарахована до школи в Чехії.
Батько, зі свого боку, подав зустрічний позов. Він наполягав, що діти є членами його сім’ї, зареєстровані у квартирі, яка належить йому на праві особистої приватної власності, а в помешканні створені належні умови для проживання та навчання.
Також чоловік стверджував, що у вересні 2023 року мати, попри опір дитини, забрала сина зі школи та вивезла його за кордон. За його словами, після цього вона не відповідала на його телефонні дзвінки.
Щодо доньки суд питання про визначення місця проживання не вирішував, оскільки на момент розгляду справи їй виповнилося 14 років. Вона самостійно висловила бажання проживати з батьком.
Важливим доказом у справі став висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради.
У ньому зазначалося, що малолітній син фактично проживає з матір’ю за межами України. Мати та дитина мають забезпечене житло в Чехії на необмежений період, а хлопчик навчається там у початковій школі на денній формі.
Водночас, за висновком органу опіки, батько не втратив зв’язку із сином — він продовжує спілкуватися з дитиною через інтернет.
Орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність проживання хлопчика разом із матір’ю.
Оскаржуючи рішення судів, батько посилався на те, що суди нібито неправильно оцінили висновок органу опіки, не врахували відсутність у матері самостійного доходу та інші обставини, які, на його думку, свідчили на користь проживання дитини з ним.
Верховний Суд із цими аргументами не погодився.
Колегія суддів зазначила, що Рівненський міський суд дослідив висновок органу опіки та піклування у сукупності з усіма іншими доказами та належно його оцінив. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що проживання дитини з матір’ю відповідає її найкращим інтересам.
Суд також звернув увагу на відеозаписи розмов матері із сином та психологічний висновок спеціаліста, які надавав батько. Однак, враховуючи малолітній вік дитини, рекомендаційний характер психологічного висновку та інші докази у справі, суди обґрунтовано визначили, що проживання з матір’ю найбільше відповідає інтересам хлопчика.
Верховний Суд наголосив: визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє другого батьківських прав і не звільняє його від виконання батьківських обов’язків.
Сторонам необхідно налагодити взаємини та спільно ухвалювати рішення щодо виховання і розвитку дітей, передусім керуючись їхніми найкращими інтересами.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року — без змін.
