Від початку повномасштабного вторгнення рф багато хто з українських хлопців стали до зброї у рядах ЗСУ, Нацгвардії, тероборони, щоб захистити нашу землю і наші життя. Серед них і ведучий івентів, рівненський артист Юрій Габдулхаков. Чоловік прийняв таке рішення ще 24 лютого 2022 року.
Історію про нього на своїй сторінці у соцмережі опублікував перший заступник начальника Рівненської ОВА Сергій Подолін.
«Було розуміння, що не зможу сидіти склавши руки. Я серцем відчув, що хочу і маю захищати країну зі зброєю в руках, тому зі знайомим долучилися до місцевого формування. Тоді вперше нам дали в руки зброю, з якою ми охороняли критично важливі адмінбудівлі в місті» - розповів військовий.
Нині Юрій Габдулхаков - офіцер, заступник командира з озброєння 14 окремого стрілецького батальйону. Він пройшов найважчий період боїв за Бахмут.
«На фронті все змінюється - погляди на життя, ставлення до людей, близьких. На жаль, сьогодні війна прийшла у всі сім’ї, до тих хто воює і хто волонтерить. Дуже болісно сприймаються захисниками фотографії з відпочинків здорових чоловіків у мирних містах. Важко чути повідомлення про смерть побратима, коли ще зовсім нещодавно з ним спілкувався. Важко впізнавати тіла друзів», - сказав Юрій.
Військовослужбовець також пригадує, як в перші дні повномасштабного вторгнення у військоматах були великі черги. Як українське суспільство тоді поділилося на три категорії – тих, хто стали на захист, або волонтерять та тих, хто втікають.
Оскільки Юрій - офіцер запасу із затребуваною спеціальністю - до війни він працював інструктором в автошколі. Завдяки цьому, його одразу призначили начальником автомобільної служби стрілецького батальйону, а згодом – заступником командира батальйону з озброєння. Отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ - нагрудний знак «Учасник АТО» та медаль «За оборону рідної держави».
«Кілька місяців ми охороняли кордони Рівного, ще півроку базувалися на кордоні Сумської області. В грудні минулого року нас відправили під Бахмут, то були три місяці найзапекліших боїв. Згодом – місяць відновлення під Києвом. І знову ротація в найгарячіші точки Донеччини. Тоді ми вже знали куди йдемо», - розповів офіцер.
Про свою службу Юрій також додає, що пройти важкі часи допомогла його дружина. Розповідає, що у цивільному житті їхні шляхи перетиналися, але близького знайомства не було. Зблизила пару війна і відстань. Тоді, майбутня дружина давала захиснику сили.
Підсумовує розмову Юрій фразою:
«Я борюся за те, щоб рашистів не було в моєму домі та в моїй країні. Щоб ми жили у вільній державі. Я тут заради сина, дружини, батьків та друзів. Я не дозволю з нашого краю зробити те пекло, яке нині на Донеччині!».
Читайте також: Втратив стопу, підірвавшись на міні: історія військового з Рівненщини, який проходить реабілітацію у Львові
