Є професії, які не завжди помітні, але без них не працює жоден колектив. Саме до таких належить робота комірника у дитячому садочку. Валентина Седун — людина, яка присвятила цій справі понад пів століття, і сьогодні її вітають у садочку №17 з подвійним святом — днем народження та ювілеєм стажу.
Оплески, обійми й трохи сліз — сьогодні у садочку №17 панує особлива атмосфера. Рідні та колеги зібралися не просто привітати, а й подякувати. Шістдесят років пані Валентина працює комірницею у дитячих садочках. І сьогодні має одразу дві нагоди почути найтепліші слова: ювілей стажу та власний день народження.
Щодня вона відповідає за те, щоб у садочку було все необхідне — від продуктів до найменших дрібниць. Робота комірника відповідальна і непомітна водночас. Пані Людмила згадує: у садок потрапила випадково, проте залишилася тут на усе життя.
Валентина згадує, пізніше працювала у 46 садочку, а вже потім потрапила у 17. Де і залишається дотепер.
«Ходяча енергія» та «феєрверк» — саме так про пані Валентину говорять її рідні. Кажуть, за все життя вона жодного разу не була на лікарняному — завжди на роботі, завжди в русі.
«Вона, коли розповідає про свою роботу, вона завжди розповідає про це із захватом. Вона за всі свої роки роботи ні разу не була на лікарняному. Тобто людина постійно працює, працює, працює, і вона ніколи не згадувала свою роботу в якомусь негативному ключі. Вона завжди із захватом, з бажанням йшла на ту роботу. І до сих пір працює, людині майже 80 років, і вона все одно біжить на ту роботу», — онука Анастасія.
Онука каже, у бабусі є своє життєве правило — більше спілкування дорівнює більше сил. І дивлячись на неї, важко не погодитися: пані Валентина й досі сповнена сил та життя. А от колеги бачать інше: роки відповідальності, дисципліни і повної відданості роботі.
«Працюємо з перших днів, дуже комунікабельна людина, молода духом, підтримує нас в тонусі весь наш колектив», — колега Лариса.
Пані Валентина каже, що увесь секрет у тому, що вона просто любить свою роботу. А в садочку добре знають: без неї тут не було б того звичного порядку, який зараз є.
