На 99 році обірвалось життя почесної громадянки Рівного - Надії Саннов-Косміаді. Дочки художника світової величини Георгія Косміаді. Вона народилася у Рівному, та вагому частину життя прожила в Німеччині. Попри це вона залишила незабутній слід в історії нашого міста. Більше про це пропоную переглянути у сюжеті Іванни Власюк.
І тепер. Я переїхала, мій тато, і інші речі, які зі мною є - в голові, або так як вони є. Сюди переїхали. Знову у Рівне.
З такими словами Надія Саннов-Косміаді повернулася у Рівне з Німеччини. Її переїзд до міста дитячих щасливих спогадів - надихав невтомно працювати над відтворенням та збереженням батькової мистецької спадщини.
Пані Надія - дочка відомого художника Георгія Косміаді. Він народився на Північному Кавказі, втім життєві дороги завели його у Рівне. Тут він 24 роки пропрацював вчителем, уроки якого були на вагу золота. Адже разом з учнями він ставив вистави, малював декорації, вишивав та ліпив. Він став улюбленцем своїх вихованців.
Коли Надії було 16 років, розпочалась друга світова війна. Тоді їхній сім'ї довелося покинути Рівне та переїхати до Німеччини. Там після поневірянь у таборі для переселенців, її батько продовжує творити. За дуже короткий час Георгій Косміаді отримав визнання як художник.
"Мені більше подобається пейзажі з церквами, захід сонця. Дуже гарно в кольорі, і воно так досить вільно написано," - каже художник, лауреат міської премії ім. Георгія Косміаді Олександр Гурістюк.
Та водночас з новими досягненнями чоловік сумує за Рівним. Такими ж думками була і охоплена його дочка. Саме тому, у час, коли Україна стала незалежною, жінка повертається до рідного міста. Щоразу, як їхала у гості, перевозила з собою частинами творчий доробок батька. Під час чергового візиту у місто, на майстер-класі вона познайомилися з відомим художником Олександром Гурістюком. Він той, хто намалював її останній портрет. Чоловік пригадує, працював над портретом два місяці. Намагався відтворити максимально реалістично пані Надію.
"Вона переважно мовчала. В неї цікаве таке ставлення до мене зі мною завжди шуткувала. Навіть любезно обходилася зі мною, фліртувала навіть. Мені так дивно було, знаєте. Я навіть трохи соромився цього. Вона завжди мало говорила, більше говорили про неї," - пригадує Олександр Гурістюк.
А говорити про неї було варто. Адже жінка створила артгалерею робіт батька, поруч з будинком у якому вони мешкали у 30-х роках 20 століття. Зберегла його культурну спадщину. Коли їй було 94 роки, вона організувала понад 80 виставок картин батька та його учнів у різних містах країни. За свою працю і отримала звання почесної громадянки Рівного. Олександр Гурістюк, вважає це цілковито заслужено.
"До неї ніхто не знав, в Рівному. Чули, такий був. Це хіба в вікіпедії було. Так вона популяризувала його, і виставок багато було, і в мене там альбом є."
У інтерв'ю Українському кур'єру, жінка зізналась, що прожити майже століття їй допомагає мрія, яка була з нею до останніх днів - це бажання відродити палац Любомирських у Рівному. Та все ж мрії не вдалося здійснитися. 1 лютого Надія Саннов-Косміаді відійшла у вічність. Поховають жінку 21 лютого у Німеччині. За майже сто років Надія Косміаді зуміла зберегти й відродити історію мистецтва для кількох поколінь українців, а отже, продовжила його життя іще не на одну сотню років.
