Де шукати допомоги? Військовий із Рівного Володимир Дмишук проходив службу на найгарячіших напрямках, там отримав не одне поранення. Після останнього найбільше постраждала права нога. Чоловік не міг навіть ходити. Наразі захисник зіткнувся із бюрократією в цивільному житті: хоче врятувати поранену ногу та отримувати виплати, які належать йому по праву. Та куди не звертався — все безрезультатно.
Рівнянин Володимир Дмишук із купою паперів не може добитися, аби його лікували. Чоловік стояв на захисті рідної країни ще з АТО. Під час повномасштабної війни разом зі своїми побратимами героїчно тримали оборону міст на Донбасі. За період служби отримав серйозне поранення правої сторони тіла. Найбільше постраждала нога. Переніс не одну операцію. За цей час зібрав купу паперів. Каже: для продовження лікування все потрібно доводити. Наразі пан Володимир хоче, аби йому врятували поранену ногу.
«Мене з 2024 року лікують і ніяк не можуть вилікувать. По всіх госпіталях лікували — нічого не можуть зробить. За границю не хочуть посилати на лікування. Вони вирішили мене списати, виплати перестали платити», — військовий Володимир Дмишук.
Зараз пан Володимир пересувається вже майже два роки на милицях. Проходить реабілітацію у Рівному. Він у званні старшого солдата, що досі перебуває на службі, проте за рішенням ВЛК, за його словами, є непридатним.
«Рішення ВЛК на те, що я потребую подальшого лікування з частини требують. Ну, а наші в госпіталі кажуть: ''ми такого не дамо''. Бо я пройшов ВЛК на придатність, вони признали мене непридатним. І ждуть рішення. Рішення є, але його не має затвердженого», — військовий Володимир Дмишук.
Ми намагалися поспілкуватися з лікарем рівненського військового госпіталю, де наразі проходить лікування пан Володимир. Втім, там нам відповіли, що ніякої інформації про своїх пацієнтів вони не надають. Адже все конфіденційно. Ми звернулися у військовій частину, де пан Володимир, згідно з документацією, перебуває в штаті. Там зазначили, що подібні проблеми часті.
«Як на мою думку, треба внести зміни в нормативно-правові акти, які стосуються довготривалого лікування понад 12 місяців військовослужбовців із важкими пораненнями. Якщо ми протягом року не завершили лікування, на мою думку, передчасно видається свідоцтво про хворобу, в якому вказується про те, що непридатний для подальшої військової служби із звільненням із Збройних Сил. Це вже відповідно інший нормативно-правовий акт від нас цього вимагає. Військовослужбовці, захисники, які віддали здоров'я для захисту Батьківщини, ще потребують тривалого лікування і соціалізації», — начальник відділення ЦВС 24 ОМБр імені короля Данила Степан Буняк.
Тож, аби продовжувати подальше лікування, зазначає пан Володимир, потрібні не малі кошти. Втім, з нового року чоловік не отримує виплат, які мав би отримувати за правом як військовий.
«Мені виплат не дають із-за того, що ніхто ніяких бумаг не хоче в частину давати. Ці зсилаються на СЕДО, що там в СЕДО все є. Звідти з частини начмед кричить, що нам треба рішення ВЛК, що ви потребуєте подальшого лікування. А ції такого не дають, бо вони рішення ждуть на придатність. Ну отаке. І не лікують», — військовий Володимир Дмишук.
Пан Володимир розповідає: проходив лікування і в інших містах, та все безрезультатно. Наразі хоче продовжити справу в столиці. Та, аби туди потрапити, він має ще отримати направлення. Додає, буде лікуватися і власним коштом, аби тільки врятували йому ногу від ампутації.
«Костомахи кусок не має. Десь 5 чи 7 сантиметрів. Мною займуться, якщо мене госпіталь до них відправить. Бо тут в госпіталі таких операцій не роблять. В нашому це точно. У Львові роблять, але Львів відпихається. Ніяк не хочуть лікувати отаке всяке. Я не можу зрозуміти чого так до нас, до військових?» — військовий Володимир Дмишук.
Незважаючи на отримані травми, чоловік налаштований рішуче та оптимістично. Хоче, аби йому допомогли вилікувати поранену ногу, адже шанси, зазначає військовий, все-таки є. Як тільки його поставлять на ноги — піде знову на фронт.
