Мав приїхати додому у відпустку, але повернувся «на щиті». 24-річний Юрій Люшин із села Хотин загинув на війні 7 липня. Воїн майже шість років присвятив службі, пережив тяжке поранення та після тривалого лікування знову повернувся на фронт. У нього залишилися дружина та трирічна донька, яка досі чекає на тата. Тепер родина просить присвоїти Юрію звання Героя України посмертно.
Це Юрій Люшин. Йому назавжди залишиться 24. Чоловік народився 19 квітня 2002 року в селі Хотин на Рівненщині. Після восьмого класу вступив до військового училища в Кам’янці-Подільському. Вже тоді вирішив пов’язати своє життя із військовою справою.
У 2020 році підписав контракт і розпочав службу. А восени 2022-го перевівся з Рівного на Донецький напрямок — ближче до бойових дій. Його дружина каже, це було його свідоме рішення.
За час служби Юрій отримав тяжке поранення. Попереду були складне лікування та довге відновлення.
Та приблизно через пів року Юрій повернувся до побратимів і знову став до виконання бойових завдань.
Юрій служив молодшим сержантом, був водієм-оператором безпілотних літальних апаратів роти безпілотних систем спеціального призначення 18-ї Слов’янської бригади Національної гвардії України.
Коли приїжджав додому, увесь час проводив із своєю сім'єю, найбільше любив донечку Емілію.
Цього літа родина особливо чекала на його повернення. Юрій мав приїхати у відпустку 10 липня. Для донечки вже придумав, куди вони підуть разом — у дитячу кімнату, зоопарк, а ще хотів поїхати з нею на риболовлю.
7 липня 2026 року в Миколаївці на Донеччині Юрій загинув під час виконання бойового завдання. Воїн збивав ворожий безпілотник. У цей момент інший російський дрон завдав прямого удару.
Найважче, говорить Ольга, було сказати про втрату донечці, яка так любила свого тата.
11 липня Юрія привезли додому. «На щиті». Не у відпустку, як чекала родина. Не з подарунками для донечки. А востаннє.
Дружина досі не може прийняти втрату. Вона все ще чекає.
Дружина просить Президента України присвоїти Юрію Люшину звання Героя України посмертно.
Для родини це не поверне чоловіка і тата. Але дасть можливість зберегти його ім’я та подвиг для доньки, яка колись виросте. Щоб вона знала: її тато Герой — загинув, захищаючи Україну.
