Ця історія прогриміла на весь світ, і стала основою для сценарію серіалу “Європейський конвой”. У квітні 2002 року у німецькому банку троє розбійників вкрали 240 тисяч євро і захопили двох заручниць. За ними гналася поліція трьох країн, а затримати їх допомогла 18-річна кухар у кафе біля Рівного. Як той випадок кардинально змінив долю дівчини, знають наші кореспонденти.
Другого квітня 2002 року у німецькому містечку троє озброєних чоловіків у масках вдерлися до приміщення банку. Погрожуючи пістолетом, захопили в заручники двох працівниць, прихопили 240 тисяч євро і рвонули з місця на автомобілі марки "Сіат". Терористів переслідували поліцейські машини та вертоліт. Проте стріляти вони не могли: у машині були дві заручниці. Так злочинцям вдалося перетнути німецький кордон, а згодом і польський. У Польщі одній із заручниць дивом вдалося втекти, а з іншою зловмисники помчали до України. Спецслужби двох країн так і не змогли їх затримати. Поблизу Рівного у терористів закінчився бензин і вони зупинилися на заправці неподалік Луцького кільця.
Це Тамара Максимова — нині майор поліції. А тоді - працівниця кухні у кафе на заправці, куди заїхали німецькі бандити. Сьогодні вона пригадує події двадцятирічної давності так, ніби це було вчора. Каже — про розбій і погоню нічого не знала, оскільки весь день була на роботі. Зрозуміла, що щось сталося, коли до кафе зайшов невідомий чоловік і наказав всім покинути приміщення, бо їдуть терористи.
«Мені сказав чогось «Ти залишайся». Я йшла, мала закривати кафе, він сказав: закривати не треба, залишайся тут на місці, так само у нас вікна тут була каса, заправники працювали, касири, так само і кошти були, теж їх всіх повиганяли. Вони через оці двері і всі гуськом побігли отуди в поле. Десь там в полі вони і засіли»
Тамара пригадує — навколо заправки стояв величезний натовп людей. Через деякий час до кафе зайшов тодішній головний міліціонер області генерал-майор Анатолій Француз і один із злочинців. Вони попросили зробити каву з бутербродами та віднести до машини з терористами. А там на неї одразу ж направили автомат.
«Коли відкривалися двері, то тут на першому сидінні, ззаду сиділа дівчинка, вся така трусилася і теж ще один молодий чоловік з автоматом, це дуже мене тоді вже насторожило, і тоді я вже злякалась, бо наставив на мене той автомат»
Поки Анатолій Француз за столиком вмовляв терористів здатися, перелякану заручницю завели на кухню.
«Вона ж щось по-німецьки мені розказувала, але я її нічого не розуміла, всю трусило, вона сиділа на кріслі просто трусилася, такий вже в неї був шок. Хотіла щоб я їй дала щось переодягнутися, але в мене на роботі такого ну не було. Давала свої речі, але вони для неї не підійшли»
Перемовини тривали близько трьох годин, і злочинці таки склали зброю. Поліцейська розповідає — коли всі роз’їхалися, вона залишилась сама і почала прибирати стіл. І тільки тоді усвідомила, що все могло закінчитися набагато гірше.
«Але позаходили наші хлопці і я вже тоді в мене стали труситься руки. Вже таке стало самопочуття, що дійсно щось було, могло бути страшне. Але відпустили мене додому, начальник мене відвіз. Мама там капельок мені накапала, вже тоді вже ввечері я і заснула»
За затримання злочинців без жодного пострілу генерал-майор Анатолій Француз згодом отримав звання героя України. А Тамарі Максимовій він подякував за допомогу, подарував квіти й подарунки і запропонував вивчитися у виші і прийти на роботу в поліцію. Служить вона тут й досі і про свій вибір не шкодує.
