Штучний інтелект стрімко змінює освітній простір. Те, що ще кілька років тому здавалося технологією майбутнього, сьогодні активно використовують школярі, студенти й викладачі. Проте чи усі розуміють, що це таке та що з ним робити?
Взагалі, штучний інтелект, або ж скорочено ШІ, це розділ інформатики, що створює комп’ютерні системи, здатні виконувати завдання, які традиційно вимагають людського інтелекту. До них належать аналіз великих обсягів інформації, розпізнавання образів, мовлення та тексту тощо. Наразі існує безліч програм, які використовують ШІ: Chat GPT, Google Gemini, , Microsoft Copilot, Anthropic Claude та багато інших. Усі ці системи мають свої особливості та сфери застосування. Деякі орієнтовані на бізнес-процеси, інші – на допомогу користувачам у повсякденному житті.
Проте найбільше штучним інтелектом послуговуються в освіті. Насамперед через те, що він дає змогу створити індивідуальний підхід. Інтелектуальні системи аналізують успішність учня чи ж студента, його помилки, темп роботи й рівень засвоєння матеріалу. На основі цих даних можна сформувати адаптивну програму навчання. І мовиться тут не про Chat GPT, як ви могли подумати. Тут маються на увазі значні освітні програми, які створені на основі ШІ. Наприклад, застосунок Duolingo, який призначений для вивчення мов. Він підлаштовує складність завдань під конкретного користувача. Якщо учень часто помиляється, система пропонує додаткові вправи для закріплення теми. Якщо ж матеріал засвоює швидко – рівень складності автоматично підвищується.
ШІ також оптимізує адміністративну та методичну діяльність викладачів. Автоматизовані системи перевірки тестів, аналізу письмових робіт, формування звітів та статистичних даних дають змогу зменшити навантаження на педагогів. Вони можуть створити навчальні матеріали, згенерувати приклади, тестові завдання тощо. У результаті викладач отримує більше часу для творчої й наукової діяльності, індивідуальної роботи зі студентами.
Інструменти штучного інтелекту можна використовувати для налаштування планів, які відповідають специфічним потребам учнів чи студентів з інвалідністю. Наприклад, для дітей із вадами зору ШІ може перетворювати написаний текст на мову або надавати аудіоописи зображень у реальному часі. А для людей із вадами слуху може транскрибувати лекції та перекладати розмовну мову. Проте інклюзивність це не лише про вади. Наприклад, ви хочете послухати лекцію відомого викладача, але вона є лише французькою мовою. У цьому випадку штучний інтелект може надати контент кількома мовами та адаптувати культурний контекст лекційних матеріалів, щоб зробити їх більш відповідними для різноманітного студентства.
Водночас, не варто забувати і про величезні недоліки цього цифрового блага. Однією з найактуальніших проблем є використання ШІ для автоматичного створення письмових робіт, рефератів, есе та навіть наукових досліджень. Це призводить до формального виконання завдань без реального засвоєння знань і порушення академічної доброчесності. Студенти та учні втрачають навички критичного і творчого мислення. Навіщо ж щось самому додумувати, якщо Chat GPT написав гарний, але зовсім не глибокий текст.
Також надмірне використання ШІ може формувати розумову залежність. Студенти або учні, які постійно звертаються до автоматизованих алгоритмів для розв’язання завдань, поступово втрачають навички самостійного пошуку інформації, аргументації та формулювання власної позиції. Це особливо небезпечно на етапах базового навчання, коли формуються фундаментальні інтелектуальні вміння. Наприклад, учень склав НМТ з української мови на 150 балів і дивується: «Чому? Я ж писав усі завдання і вчителька ставила позитивні оцінки». Проте на цьому іспиті перевіряють власні знання дитини, а не ті, які їй «зробив» Chat GPT або інші генеративні моделі.
Освіта – це не одні практичні заняття, заліки та сесії. Це ще й спілкування, вміння працювати з іншими людьми, висловлювати свої думки та розуміти інших. Коли частину навчання замінюють програми, живої комунікації між викладачем і студентом, вчителем й учнем стає менше. Через це зменшується роль підтримки, прикладу й особистого контакту.
Отже, можна зробити висновок, що штучний інтелект справді відкриває величезні можливості для освіти – від індивідуалізації навчання до полегшення роботи викладачів. Він допомагає зробити навчальний процес гнучкішим, доступнішим й ефективнішим. Водночас надмірне використання ШІ має ризики: зниження рівня критичного мислення, формування залежності та ослаблення живої комунікації.
Тому головне завдання сучасної освіти – знайти баланс між технологіями та людським фактором. ШІ має бути інструментом, що підтримує розвиток, а не замінює його. Лише тоді він стане справжнім помічником у формуванні знань та вмінь майбутніх поколінь.
