Кожна вакцина має свій спосіб введення. Їх колють внутрішньом'язово в плече чи стегно, підшкірно – в шар жиру під шкірою, внутрішньошкірно — безпосередньо в шар шкіри, крапають у рот. Спосіб введення вакцин залежить від їхнього складу та призначення.
Про це повідомляють у Департаменті цивільного захисту та охорони здоров'я населення РОДА.
Живі вірусні вакцини можна вводити як підшкірно, так і внутрішньом'язово. Це обумовлено тим, що імунна система людини здатна розпізнати живі частки вірусу навіть у разі неглибокого введення у шкіру. До живих вакцин належать щеплення проти кору, епідемічного паротиту, краснухи.
Неживі вакцини та анатоксини вводять лише внутрішньом’язово. Вони містять вбитий вірус, тому їх потрібно вводити глибоко, щоб імунна система розпізнала його і сформувала імунну відповідь. Якщо неживу вакцину ввести підшкірно у жировий шар, то організм просто не відреагує на неї, а таке щеплення вважатиметься недійсним.
До неживих вакцин належать вакцини проти дифтерії, правця, кашлюка, Хіб-інфекції, гепатиту B, інактивована вакцина проти поліомієліту.
Живі бактеріальні вакцини, до яких належить вакцина проти туберкульозу БЦЖ, вводяться лише внутрішньошкірно. Підшкірне чи внутрішньом'язове введення вакцини БЦЖ може призвести до ускладнень.
Читайте також: МОЗ запускає для українців систему обліку ліків e-Stock
Деякі вакцини, як-от оральна поліомієлітна вакцина, вакцина від ротавірусу, крапають у рот для того, щоб сформувати місцевий імунітет у кишківнику.
Зараз розробляються вакцини у формі спреїв, які можна забризкувати в рот чи ніс.
Незалежно від способу введення, вакцини захищають нас від небезпечних хвороб та рятують мільйони життів.
