У Рівненському зоопарку пуми проживають в зоогеографічній частині «Північна Америка». Досить часто цих тварин можна не помітити навіть у вольєрі, вони вправно вміють маскуватися серед зелені та безшумно рухатись.
Про особливості та характер тварини розповіли у Рівненському зоопарку.
Полюбляючи відпочивати на висоті, пуми уважно споглядають на відвідувачів з улюблених місць на імпровізованих гілках у вольєрі.
Пума — найбільш поширений представник сімейства диких кішок в Америці. З усіх американських представників родини котячих поступається в розмірах тільки ягуару. А ще вона потрапила в Книгу рекордів Гіннеса, як тварина з найбільшою кількістю назв — тільки англійською мовою їх понад 40.
Хижак має гострий зір, граціозне м’язисте тіло, невелику голову, стрункі сильні ноги із втяжними кігтями, завдяки яким грандіозно стрибає та помірно довгий хвіст. Висота її вертикального стрибка становить понад 6 метрів, а горизонтального стрибка без розгону досягає 6-12 метрів. Для цієї тварини характерне однотонне забарвлення, як правило, сріблястого або коричневого відтінку.
В основному пума мешкає в гірських лісах, тому її часто називають гірським американським левом. Разом з тим цю тварину можна зустріти й в джунглях, і в пампасах. Важко знайти навіть серед кішок таку іншу тварину, яка з однаковим успіхом може лазити по деревах, і здійснювати стрімкі стрибки в горах, довгим маршем переслідувати жертву та вміло полювати із засідки. При цьому, пума ще й добре плаває.
Харчується лише тим, що вполювала сама, і ніколи не їсть здобич вбиту іншими хижаками. Декілька днів може поїдати впольовану тушу, ховаючи її в затишних місцях від інших тварин. Джерелом їжі для пуми є олені, лосі, товстороги, також домашня худоба, коні й вівці, не гребує полювати навіть на алігаторів, гризунів і комах. Щоб вижити, в рік одній пумі необхідно з’їдати 860-1300 кг м’яса.
Після 90-денної вагітності самка народжує 2-6 дитинчат. У малят блакитні очі, коричневе забарвлення з чорними плямами, які вицвітають у міру того, як тварини дорослішають. Молоко пуми в 6 разів жирніше за коров’яче. У віці 6 тижнів пуменятка починають харчуватися дорослою їжею, проте продовжують отримувати молоко. Дитинчата полюють на недобиту дичину. У віці 4 місяців їхні очі набувають зеленого кольору, а у шість місяців зникають плями. Зі своїм потомством самка спілкується з допомогою звуків, схожих на пташине цвірінькання. Дитинчата пуми ніколи не виходять з укриття, поки їх не покличе мати. До дворічного віку вони залишаються з нею, потім, вступивши в період статевої зрілості, вирушають на пошуки своїх володінь. Кілька місяців після відходу від матері дитинчата тримаються невеликими групами.
Тривалість життя пум становить близько 20 років. З кожним роком популяція цих хижаків зменшується через скорочення середовища проживання, схрещування між представниками близьких родинних зв’язків, хвороб і забруднення навколишньої природи. На початку 20 століття в Америці пума була майже повністю знищена, але потім почалося відродження цього виду сімейства котячих, і зараз в західній частині США живе близько 30000 цих тварин. З метою відновлення популяції пум в Канаді та США полювання на пум обмежено або повністю заборонено. Сьогодні пума знаходиться під захистом у багатьох країнах. Робляться певні заходи для збереження цієї красивої дикої кішки і її захисту від вимирання. Триває розселення пум в південних і східних регіонах країни.
