Рівненський апеляційний суд переглянув справу, що стосується визначення місця проживання малолітньої дитини.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Чоловік просив розірвати шлюб та залишити дитину з ним, а дружина подала зустрічний позов, вимагаючи, щоб дитина проживала з матір’ю.
Місцевий суд шлюб розірвав, проте у визначенні місця проживання дитини відмовив обом батькам. Мотивація була наступною. Оскільки на момент розгляду справи батьки фактично проживали в одному будинку, суд вирішив, що предмет спору відсутній.
Апеляційний суд з такою логікою не погодився, адже спільне проживання батьків навіть в одній квартирі чи будинку не означає, що між ними немає спору. Якщо батьки не можуть дійти згоди, з ким саме має жити дитина, суд зобов’язаний вирішити це питання, виходячи з найкращих інтересів малечі.
Колегія суддів апеляційної інстанції скасувала рішення місцевого суду в частині відмови матері та задовольнила її вимоги. Суд підтримав позицію соцслужб, які стали на бік матері. Було встановлено, що батько виявляє знецінюючу поведінку щодо дружини. Усі документи, у тому числі й закордонні паспорти дітей, зберігаються в сейфі чоловіка, а не в спільному доступі. Він одноосібно приймає рішення щодо старшої дитини, яка продовжила навчання після ліцею й проживає в гуртожитку, обмежив доступ жінки до транспортного засобу.
Суд вказав, що проживання з батьком за таких обставин створює ризик руйнації емоційного зв'язку між донькою та матір’ю.
Окрему увагу суд приділив питанню врахування думки самої дитини.
Суд відхилив наданий батьком психологічний висновок, оскільки той базувався на одноразовому спілкуванні з дитиною і не враховував повної картини сімейних відносин та позиції обох батьків.
