За постановою Рівненського апеляційного суду з регіональної філії "Львівської залізниці" на користь позивача на період його навчання стягнуть 144 тисячі 615 гривень шкоди, завданої смертю годувальника.
Як було встановлено рішенням місцевого суду, трагічний випадок стався у листопаді 2006 року. Рудня-Почаївська в Радивилівському районі.
Чоловік потрапив під електропоїзд, власником якого і водієм якого є відповідач.
У 2018 році син загиблого звернувся до суду із позовом до "Укрзалізниці" про відшкодування шкоди. Місцевий суд задовольнив його позовні вимоги частково та стягнув із відповідача одноразово 108 566 гривень та щомісячно 7 229 гривень на період його навчання (зі збільшенням цієї суми з кожним збільшенням мінімальної заробітної платина коефіцієнт збільшення).
У серпні 2019 року позивач знову звернуся до суду із позовом про стягнення коштів ,адже продовжував навчання.
Оскільки суд йому відмовив, він звеернувся до апеляційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку на виробництві із працівником ні перед ким, оскільки ці правовідносини регулюються нормами спеціального забезпечення, зокрема главою 67 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), Законом України «Про страхування», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тому в даному випадку повинні бути застосовані саме ці норми, а не ст. 1200 ЦК України, на яку посилається позивач.
На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення суду першої інстанції було помилковим. Адже згідно п.1 ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди має дитина потерпілого — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Оскільки на період закінчення навчання позивачеві не виповнилося 23 років, то відповідно до ст. 1200 ЦК України він має право на отримання від відповідача відшкодування в зв’язку із втратою годувальника на період навчання.
З огляду на те, що відповідач вказаний розрахунок витрат не спростував, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги колишнього студента Київського «політеху» щодо відшкодування шкоди до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років, відповідно до ст. 1200 ЦК України є обґрунтованими і доведеними належними доказами.
За матеріалами прес-служби Рівненського апеляційного суду
