Альпаки проживають у Рівненському зоопарку у великій експозиції «Патагонія», де їхніми сусідами є гризуни капібари та мари. Альпака - домашня парнокопитна тварина, що нагадує низькорослу ламу, і має м’яке і довге руно.
У Рівненському зоопарку розповіли про кумедних одомашнених гірських тваринок.
Цих тварин помилково відносили до роду лам, однак у 2001 році систематику виду змінили з Lama pacos на Vicugna pacos, з’ясувавши, що найближчими родичами альпак є вікуньї.
Забарвлення тварин цього виду налічує понад 24 натуральні відтінки. Розводять альпак у високогірному поясі Південної Америки біля Еквадору, південного Перу, північного Чилі та західної Болівії. Тут же, в дикій природі зустрічаються й умовно дикі альпаки, це тварини, нащадки тих, альпак, які багато років назад втекли з фермерських господарств і успішно приєдналися до дикого життя. Це явище отримало назву «повторне здичавіння».
Вирощують альпак для отримання вовни, яку зістригають. З неї роблять теплі та м’які ковдри, пледи та одяг. На перший погляд «пухкі» альпаки, насправді виявляються дрібними 70 кілограмовими тваринами зростом не більше 1 м, які після стрижки мають дуже беззахисний вигляд. Вовняний покрив на боках тварини може досягати 23см, тому візуально дикі тварини (яких не стрижуть) виглядають набагато більшими за своїх домашніх родичів.
З огляду на вовняний покрив альпак поділяють на два різновиди: Уакайа і Сурі. Першим властива довга шерсть, що має вигляд кісок, у других – шерсть нагадує м’який плюш. І хоча вовна альпака дуже схоже на овечу, але в декілька разів перевершує її за властивостями. По-перше, вона не має жирових складників, тому не забруднюється і не притягує пил. По-друге, шерсть альпаки в 7 разів тепліша, ніж у вівці й не викликає алергічних реакцій, тому активно використовується у виробництві дитячих товарів.
Травоїдні альпаки харчуються різноманітною рослинною їжею. Особливих переваг немає, тому кормом служать: трава, молоді пагони чагарників, листя дерев та багато інших видів рослинності. На сьогодні тільки в Південній Америці мешкає близько трьох мільйонів альпак, більшість з яких населяє Перу.
Лами й альпаки при схрещуванні дають потомство під назвою – уаріс, а вікуньї й альпаки - під назвою paco-vicuna.
Альпаки не є домашніми тваринами у традиційному розумінні — це одомашнені гірські тварини, що мешкають також і в дикій природі. Альпаки можуть боятися дотиків рук, вони з народження дуже допитливі (навіть занадто) — здатні самі поранитися, активно користуються нюхом, мають лагідну мирний характер поведінки. На відміну від лам, гуанако та верблюдів, вони рідко плюються у людей, з’ясовуючи, таким чином, стосунки лише один з одним при змаганні за їжу. Тому потрапляння в людину можливо, зазвичай, випадковим чином.
