Чорні чубаті мангобеї - примати середнього розміру, досить витонченої статури, з дуже довгим хвостом.
Такі тваринки проживають у Рівненському зоопарку, та мають цікаву звички та особливості.
У Рівненському зоопарку чорного мангобея можна побачити в експозиції «Африканська савана». Жвавий і непосидючий – він полюбляє активно проводити час, показуючи неймовірні карколомні трюки під захоплені вигуки відвідувачів.
Відмінна риса у зовнішності - це чорний чубчик, що стирчить на голові. Щоки вкриті сірою шерстю, що утворює бакенбарди темно-сірого кольору – звідси друга назва представників цього роду – бородатий мангобей (Lophocebus).
Свою назву – «мангобей», ці примати отримали помилково. Річ у тому, що слово «мангобей» походить від порту Мангабе, розташованого на острові Нусі Бе поблизу Мадагаскару. Мабуть, перші тварини цього виду були відправлені від порту Мангабе до Європи, хоча крім лемурів та руконіжок жодних інших приматів на Мадагаскарі немає.
Мангобеї видають гучні різкі та довгі звуки, підтримуючи зв’язок із групою. Найчастіше вони лунають вранці. Тварини сплять у сидячій позі, хвостом обвиваючи гілку.
Поширені примати в Африці, Демократичній Республіці Конго та Анголі. Основу раціону складають фрукти та насіння рослин. Крім цього, від 1 до 30% їжі складають безхребетні та дрібні хребетні тварини. Живуть групами, які складається з 10-20 особин на чолі якої стоїть домінантний самець.
Як і всі примати, самки мангобеїв дбайливі матері, від народження малюк знаходиться у матері на животі, і лише після 5 тижнів починає вести самостійне життя. Вже з 2-х тижневого віку деякі дитинчата починають харчуватися твердими фруктами. Приблизно з 4 до 6 тижнів дитинчата переміщуються, чіпляючись за черево своєї матері. Після чого ведуть відносно самостійне життя, але до кінця не відходить від матері до 14-тижневого віку та за найменшої небезпеки, або при тривалих пересуваннях знову чіпляється за неї.
У зоопарках живуть близько 30 років (рекорд 35 років – зоопарк Амстердама), у природі, ймовірно, живуть у два рази менше.
