Підтвердили загибель військовослужбовців, які вважалися зниклими безвісти — Сергія Дідича з Рівненської громади, Олександра Колесеня з Дубровицької громади та Валентина Мельника з Вараської громади.
Про це повідомили у громадах.
Рівне попрощається із Захисником Сергієм Дідичем.
Сергій Дідич народився 3 березня 1983 року у Квасилові. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув фах кухаря у Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі.
Чоловік працював на різних роботах: був експедитором, водієм міжміських маршрутів, їздив на заробітки за кордон.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій Дідич добровольцем пішов до ТЦК. На службу його призвали не одразу — повістку отримав 16 березня 2022 року.
«Чоловік мало говорив про війну, заспокоював. Казав: "Не все тобі, сонечко, треба знати, бо ти для мене — свята людина. Я ріс із тобою з першого класу школи, був дуже сором’язливий, дивився на тебе, як на ікону, й мріяв, що ти станеш моєю дружиною". Сергій був добрим та чесним чоловіком, завжди приходив на допомогу. Умів працювати руками, був чудовим водієм. Він пішов захищати країну заради своєї родини», — розповіла дружина Захисника.
На жаль, 41-річний солдат Сергій Дідич загинув 9 грудня 2024 року в бою з російськими окупантами на Донеччині. Тіло воїна ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи та передали рідним для гідного поховання.
У Сергія залишилися дружина, троє дітей, батько та сестра.
Прощання з Сергієм Дідичем відбудеться у п’ятницю, 2 січня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу проведуть у Петро-Павлівській церкві Квасилова. Поховають військовослужбовця на кладовищі у Здолбунові-2.
Підтвердилася загибель старшого сержанта Олександра Станіславовича Колесеня з Дубровицької громади.
Олександр Станіславович народився 14 листопада 1978 року в місті Дубровиця.
Він був випускником Дубровицької загальноосвітньої школи №2, після чого закінчив Дубровицьке СПТУ №6, здобувши професію столяра.
Був доброю, щирою, працьовитою людиною, люблячим батьком і сином.
Олександр був командиром відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.
З 16 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Рідні та близькі до останнього жили надією…
На жаль, за результатами встановлення обставин та на підставі лікарського свідоцтва, стало відомо, що 16 жовтня 2024 року Олександр Станіславович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольгівка Курської області.
ДНК-експертиза підтвердила загибель жителя села Кримне Вараської громади — Валентина Івановича Мельника, який із 17 листопада 2024 року вважався безвісти зниклим.
45-річний старший солдат загинув, отримавши поранення, несумісні з життям, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Пустинка Покровського району Донецької області.
Валентин Мельник народився у селі Кримне, навчався у школі села Мульчиці.
Свій військовий шлях розпочав у 2018 році — з 2018 по 2021 рік проходив службу в зоні АТО/ООС. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації знову став на захист України. Після певного періоду служби був звільнений, однак не зміг довго залишатися вдома та повернувся до лав Збройних Сил України.
У травні 2024 року Валентин підписав контракт із 14-ю окремою механізованою бригадою імені князя Романа Великого. Бойові завдання виконував у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади на посаді навідника-оператора 2-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти.
За час служби був удостоєний нагород: медалей «За жертву крові в боях за волю України», «За участь в антитерористичній операції» та «Воєнна розвідка України».
Вдома на Героя чекали батьки, сестри та брати.
Телеканал «ITV media group» висловлює щирі співчуття родинам та розділяє з вами біль утрати. Герої не вмирають!
