Історія неймовірної жаги до життя та справжньої дружби. Військовий із позивним "Бардак" з 2014-го боронить нашу країну. Він з перших днів воював на сході, а в 2016-му повернувся до мирного життя. Однак, разом із побратимами домовились - коли ворог відкрито ступить на нашу землю, вони знову підуть у бій.
"Бардак" - військовий з досвідом. В 2014-му він один з перших пішов обороняти нашу країну на сході. Захищав Попасну та Троїцьке. Там же, зустрів справжніх друзів, своїх побратимів. В 2016-му чоловік повернувся до мирного життя. Зайнявся реставрацією дверей. Однак, завжди пам'ятав про обіцянку, яку дали один одному товариші - коли розпочнеться повномасштабна війна вони знову зустрінуться.
Ви знаєте, коли ви читаєте фейсбук, побачили їх на Троєщині, побачили їх Оболоні, дуже тяжко...це ж Київ...Рішення було прийнято моментально. Треба бити їх на місці і не пускати в Київ. Домовились, що ми з комбатом, і все. Я прийшов в воєнкомат. Вони кажуть, зачисляємо тебе в 72. Я кажу ні, я піду з комбатом.
Вони готувались до війни заздалегідь. Адже завжди знали, що ворог проявить свої справжні наміри. Їхнім напрямком стало місто Ірпінь та населені пункти поруч. Вони фактично стали щитом для столиці. В перший день ворожий десант почав атаку на аеродром в Гостомелі. Звідти окупанти планували швидко захопити Київ. однак, план на бліцкриг провалився. Перший бій, команда "Каскадерів" прийняла на цій переправі.
Ми виїхали в Ірпінь, а потім, проїжджали повз госпіталь, Ірпінського цього. І нас сказали, що там десь в лісі, бачили, якихось непонятних людей, які передягаються. Ми пішли туди. Давай шукати, Не знайшли. Але потім ми вийшли на самооборону Ірпінську. і вони сказали, що бачили колону, яка їде в сторону Ірпеня.
Бій вже йшов, 72 бригада вже працювала. голова колони вже була практично розбита. І вони відходили до магазину. займали оборону там. Це не можна назвати обороною, вони просто тікали.
Ворог тікав, залишаючи ще вцілілу техніку та своїх людей. Це, в першу чергу, й відрізняє нас від орди. "Бардак" отримав в цьому бою поранення. Але хлопці не залишили його напризволяще. Під обстрілами "Каскад" виніс його в безпечне місце. Чоловік майже два тижні провів в комі. Його лікували в кількох столичних лікарнях. Нині ж він проходить реабілітацію на Рівненщині.
Офтальмолога проходжу, бо нічого не бачу, зір упав. Фізіотерапевт, чашечки перекладаю з місця на місце. Або щось збираю лівою рукою. Бо ліва рука не працює.
"Каскадери" - це ті бійці, які не лише затримали ворога на підступах до столиці. Це ті, хто захищав рідну землю, коли ще не було достатньо забезпечення. Вони воювали "трофейною" зброєю та технікою. Та робили все можливе аби захистити місцевих.
Робили свою роботу. Згуртовано, дружньо, по команді. Без паніки. Це була штатна ситуація. Всі знали куди йдуть і для чого.
"Бардак" вже чекає того моменту, коли знову зустрінеться зі своїми друзями та повернеться до "того самого підрозділу" аби продовжити гнати ворога з нашої землі.
