Мільйони українців покинули рідні домівки через війну. Міста, що обрали для бомбардувань російські агресори, стали гарячими точками, жителі яких, лягаючи спати, не знали чи прокинуться завтра. Наша Іванна Власюк поспілкувалася з музикантом, який покинув Харків, втім не покинув віру у перемогу України. Деталі у матеріалі далі.
Сьогодні Роман Сєдоволосий грає для волонтерів у Рівненському драматичному театрі, а ще два тижні тому його скрипка звучала для слухачів Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка. Втім, підступний наступ ворога поділив його життя на "до" і після".
"О пів на п'яту ранку жінка зіскочила з ліжка, від першого вибуху. Почала бігати по сходах перелякана. Я їй кажу та лягай спати - це феєрверки, та сам розумію, що бомблять. Але ж треба якось "викручуватись". Звичайно, ніяково. Але ще не було так зрозуміло, що війна. Десь там бахнуло, вікна затремтіли, ну і якби все. Ніхто не очікував", - скрипаль, тимчасовий переселенець Роман Сєдоволосий
Та кожен день перебування у Харкові все більше ставав небезпечним для життя Романа та його сім'ї. На шостий день, коли російські окупанти обстріляли міську адміністрацію, сім'я твердо вирішила, що потрібно евакуюватись.
"Полетіли перші літаки - і після літаків стало вже так дуже страшно стало. І прийшла ідея, що треба кудись виїжджати. До того бажання залишати рідне місто не було ніякого. Тобто там все життя. СТИК Все там. І мама там залишилась, і моя, і мама дружини. І дочка моя старша теж там залишилась", -
скрипаль, тимчасовий переселенець Роман Сєдоволосий
800 кілометрів. Саме така відстань з Харкова до Рівного. Сім'я Романа долала її 5 днів, їхали з зупинками. Та каже, на щастя, спокійно. Нині зупинились у своїх, як каже сам переселенець "майже родичів". Чоловік додає, у Рівному їх прийняли якнайкраще.
"Все дуже тепло. Навіть касири в магазині. Ніяких проблем з цим нема. А ще й коли люди дізнаються, що ми з Харкова, то у всіх зразу розширюються очі: "ви як? ви що?" А що? Ми втікли від війни на скільки це можливо", - скрипаль, тимчасовий переселенець Роман Сєдоволосий
Та скласти руки і чекати Роман не хоче. Зараз намагається полагодити машину, не забувати про скрипку і допомагати військовим, бо ж самого до тероборони поки не беруть.
"Я вірю в нашу перемогу. Та я щобільше, хочу, щоб це сталося якомога скоріше. Мені взагалі здається, що війна абсолютно ні до чого. Бо домовитися можна у будь-якій ситуації, сісти за стіл і домовитися. І дві сторони цього хочуть. Інша річ, що, як на мене, вже не можливо це все пробачити, бо це вже взагалі...взагалі... за межею. Це не військові об'єкти, це пологові, це житлові будинки, це дитячі садочки. Вони бомблять все і без вибору", - скрипаль, тимчасовий переселенець Роман Сєдоволосий
Війна змінила Романа. Він каже, його життя тепер не буде таким як раніше. Нині він вчить українську мову, хоча, зізнається, і так її знає, та не ідеально. Викреслив зі свого життя усіх друзів, які мають проросійські погляди. І найголовніше, він готовий відбудовувати новий Харків, який завжди був, є і буде українським.
