Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Сьогодні з нагоди цього свята у Рівному поклали квіти до пам'ятника загиблим за Україну на майдані Магдебурзького права, хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх Героїв, а також провели загальноміську акцію «Ланцюг єднання». Цікаво, як його створювали у Рівному 34 роки тому?
Руки за руки або про акцію “Живий ланцюг”
Як пише Уes-rivne, вперше подія відбулася 21 січня 1990 року. Приурочили її до 71-річчя від проголошення Акта Злуки ЗУНР та УНР. Суть самої акції цілком і повністю відповідала назві – створити живий ланцюг із людей, аби наочно продемонструвати: Україна – єдина.
Народу зібралося стільки, що ланцюг простягнувся на близько 700 кілометрів. Аби краще візуалізувати, ось вам деталі: починалося все з Івано-Франківська (символічно, бо саме там біля Центрального народного дому і відбувалися події у 1919 року), далі йшло через Стрий на Закарпаття і до Львова, потім на Тернопіль, Рівне, Житомир і врешті-решт закінчувалося у Києві.
Величезною була і кількість народу, адже, окрім жителів уже згаданих регіонів, частиною живого ланцюга були і представники зі східних областей. Вони спеціально добиралися до столиці, аби вкотре показати, що Схід і Захід разом.
За офіційними даними СРСР, участь в акції взяли приблизно 450 тисяч осіб. Але, за неофіційними, ця кількість дорівнює від 1 до 5 мільйонів українців.
Підготовка до створення живого ланцюга у Рівному
Так, підготовку до цієї акції дійсно вели із осені 1989 року. Розпочали завчасно, адже знали, що обов’язково зіткнуться зі супротивом з боку радянської влади.
Загалом, так воно і сталося. Щоправда, у Рівненській області він був доволі лояльним. Зокрема, на засідання бюро місцевого обкому партії прийняли рішення “не чинити силового тиску на учасників акції”. Обійшлося лише пояснювальними заходами. Які, звичайно ж, не допомогли, бо живий ланцюг зрештою таки склали.
Тож на величезному ентузіазмі діло з підготовкою рухалося: знайомили якнайбільше людей з ідеєю, розповідали їм, що, де, як і коли, а також займалися логістикою всього процесу.
А от найскладніше було з прапорами. Де в Радянському Союзі знайти синьо-жовтий стяг? Правильно – фактичне ніде. Тож для ініціаторів з Рівного тканину відповідних кольорів передавали з-за кордону – пощастило, що в одного з активістів були родичі в Австралії. Так питання з прапорами і закрили.
21 січня 1990 року: як цей день минув у Рівному
“Живий ланцюг” у Рівному. Фото Звенислави Калинець-Мамчур
У той день, 21 січня 1990 року, рівняни та жителі області розійшлися на понад сотню кілометрів. За попередньою домовленістю, вони мали зайняти територію від Рівного до села Кам’яний Майдан у Житомирській області. Так воно і сталося.
У відповідальних за організацію осіб був страх того, що кількості людей, яку вийдуть підтримати ініціативу, не вистачить. Бо ж це потрібно було мати при собі національну символіку. А за це, як відомо, радянська влада точно не похвалить…
Але склалося з точністю до навпаки. Народу було дуже багато. Настільки багато, що в деяких місцях живий ланцюг перетворювався на ланцюги, бо ставали рівняни за руки не в один ряд, а у декілька.
“Це ж десь до півтора мільйона людей приблизно вийшло з національною символікою під страхом репресій – це була перемога!”, – пригадував згодом співзасновник Народного Руху України на Рівненщині Роман Омельчук.
Але однією лише акцією під назвою “Живий ланцюг” той день на закінчився.
Окрім цього, на території майже всіх областей на Заході України (Львівської, Івано-Франківської, Рівненської, Житомирської, Волинської та у Києві) 21 січня 1990 року провели низку мітингів.
На всіх них звучало одне й те ж – заклики до активної боротьби за незалежну самостійну Українську державу.
