Є труби, є газ, а грошей немає. Рівняни економлять, щоб оплатити не тепло у будинку, а доставку газу. Після розділення квитанції, нарікає Володимир, загальна сума стала більшою.
«Будеш їсти – будеш в холоді сидіти, будеш грітися – значить будеш голодний сидіти, – каже пенсіонер Володимир».
Пані Тамара газ до будинку підводила за власні кошти. На трубу скидалися всією вулицею. Не розуміє, чому зараз має платити за його доставку, коли держава не доклала до цього жодних зусиль.
«170 гривень я плачу кожного місяця. Це доставка газу. І плюс те, що я використовую. Літом я намагалася економити зі всіх сил. 4,50 був тариф у тому місяці, так? За 10 кубів – це значить 45 гривень, – підраховує витрати рівнянка Тамара.
Дві тисячі гривень рівнянин Руслан за місяць витрачає на оплату комуналки. Найбільше б’є по кишені транспортування газу.
«28 кубів я був взяв у вересні. Я плачу орієнтовно 100 гривень за газ і з них ще + 500 гривень за доставку газу. Вони не збрехали – епоха бідності скінчилася – почалась епоха жебрацтва, – каже рівнянин Руслан.
Платити за доставку газу розпочали з початку цього року. Це була ініціатива Держкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг. ЇЇ радо підтримала президентська монобільшість. Депутат від партії «Слуга народу» Євгеній Брагар взагалі порадив продати домашню собаку і заплатити за доставку газу.
«Якщо собака елітної породи в дворі, то вона може його продати і спокійно собі сплатити, – сказав Євген Брагар на ефірі одного із телеканалів.»
Такий гумор українці не оцінили. Почали викладати у мережу захмарні квитанції, писати листи президенту. А перед опалювальним сезоном перейшли на петиції. Під нею підписалися понад 35 тисяч людей.
«Зважаючи на численні скарги щодо порядку визначення, нарахування та сплати вартості послуг розподілу природного газу, вважаю, що Комісія має додатково уважно розглянути це питання, – так відповів на петицію президент України Володимир Зеленський.
Проте замість зменшення – тариф за доставку зріс. Епоха бідності для пенсіонерки Тамари не закінчилася – ні рік тому, ні зараз. Замість омріяного тепла – житиме в холоді. Таких в Україні сотні тисяч.
«От думаю, як я буду жити зиму. Не опалювати, субсидії не буде. Треба жити в холоді, гарячу воду не вмикати, – бідкається пенсіонерка Тамара.
