З часом свято 8 березня, яке виникло аби боротися за права жінок та із гендерними стереотипами, транформувалося в найефективніший спосіб їх насадження.
Якшо коротко то:
Жінки соціалістки започатковують 8 березня, як день боротьби за жіночі права, День солідарності.
З початку у Радянському Союзі активно використовують свято, для того щоб залучити жінок до продуктивної сфери праці і витягнути їх з кухонного рабства.
Після Другої Світової війни свято поволі втрачає свій емансипаціїний потенціал. У 65 році його роблять вихідним днем, у 75 році Радянський Союз пропонує організації Об'єднаних Націй зробити його Міжнародним жіночим днем.
Відбувається період застою і це свято, так поволі, перетворюється взагалі з Дня прав жінок, потім на День жінок, потім на свято весни і краси.
За часи Незалежної України у 90-тих було не до того, щоб думати про 8 березня, тоді зявилися такі рольові моделі жінки, як матері, жінки-берегині. І в цей час українські політики починають говорити змішані промови в яких з одного боку проявляється все радянське, а іншого - образ матері-берегині, якій треба дякувати.
Якщо детальніше то:
Вперше Жіночий день відзначали в радянській Україні у 1920 р., а вже у 1921 р. 8 березня стало державним святом в СРСР. З того часу фактично почалися процеси цілеспрямованого переозначення цього свята, в результаті яких день солідарності жінок у боротьбі з гендерною дискримінацією перетворився у свято “весни і вічної жіночності”.
Уже в перші роки радянської влади почалася систематична підміна його смислу — насамперед за рахунок зміщення акценту з гендерної рівності на класову боротьбу: на політичних плакатах того часу його названо днем солідарності «жінок-трудівниць», «пролетарок» тощо.
У 1930-і роки у суспільній свідомості закріплюється думка про те, що саме радянська держава та компартія надали жінкам усі права, а не жінки самі їх вибороли, здобули, відстояли їх у ході революційних перетворень.
Демографічні проблеми, які виникли в СРСР як наслідок масових політичних репресій та Голодомору, змушують керівництво країни вживати заходів для підвищення народжуваності. У тогочасній пресі — щораз більше публікацій, які наголошують цінність материнства і заохочують жінок більше уваги приділяти своїм материнським функціям.
Привітальні листівки та плакати з нагоди 8 березня початку 1960-х рясніють зображеннями усміхнених жінок — представниць різних рас і націй країн соцтабору, які заявляють про свою солідарність у боротьбі за мир у всьому світі та засвідчують переваги соціалістичного ладу.
Поворотним моментом щодо смислу та стилю відзначення жіночого дня став 1965 рік, коли 8 березня набуло статусу державного вихідного дня. Фактично, це рішення перенесло святкування з публічного простору у приватну сферу, у сім’ю.
День жінки наприкінці 1970-х років набуває ознак есенціалістського сприйняття жіноцтва. Практика привітання учнями своїх шкільних вчительок доповнюється новою модою — хлопчики починають вітати однокласниць, а букетик підсніжників та м’яка іграшка стають невід’ємними атрибутами свята у школі.
Тенденція до «омолодження» та інфантилізації героїні свята супроводжується цілковитим зникненням будь-яких натяків на його політичну сутність (зрештою, маленька дівчинка аж ніяк не може бути активною у політичній площині!).
На візуальному рівні остаточний розрив з первісним політичним смислом жіночого дня відбувається тоді, коли з листівок повністю і остаточно зникають будь-які згадки про жінок — і на рівні зображення, і на рівні тексту. На пізньорадянських листівках з нагоди 8 березня масово фігурують казкові та мультяшні персонажі та іграшкові звірята, а головною темою привітань і зображень стає весна. Весняні квіти та краєвиди вибудовують асоціацію з пробудженням природи, та щораз важче в’яжуться з жінками — хіба що на рівні молодості та процвітання жіночої вроди.
З 2010-х років у нас присутні три позиції стосовно 8 березня:
перша позиція, що потрібно і далі його святкувати, як свято ніжності весни і краси,
друга, що це феміністична свято потрібно говорити про права жінок,
третя, що це радянське совкове свято, його потрібно відмітити і взагалі забути.
У наш час, ми мало відійшли від стереотипного світкування 8 березня, одна разом з тим сьогодні у Києві проведуть Марш жінок 2021.
"Людство функціонує в умовах пандемії вже 1 рік. Чому ми досі не говоримо про її вплив на жінок? Чому ми мовчимо про домашнє насилля, рівень якого в часи COVID-19 дедалі зростає? Чому ми не говоримо, що здебільшого на жінок було покладено обов’язок опікуватися дистанційним навчанням дітей? Що саме жінки змушені виконувати доглядову працю, обсяг якої лише збільшився, та поєднувати її із роботою?", - повідомляють організатори.
