Заручники ситуації. Жителі багатоповерхівки у Шпанові залежать від милості власника водогону. Люди уже двадцять років користуються водою, котра поступає до їхнього будинку приватним водопроводом. Домовлятися щораз вдається, от тільки кожен порив лягає на гаманці жителів. Зараз ремонтують насос. Селищна рада наразі лише обдумує варіант, як допомогти жителям позбутися постійних витрат та ремонтів водогону.
Вмикають на кілька годин, ми набираємо, щоб було в туалет змити, чи куди, і далі знову немає, - жителька будинку Ірина Токарчук
Так сім'я Ірини Токарчук живе останніх два місяці.
У мене шестеро дітей, помитися завжди треба, стірка треба. У мене машинка отака, не автомат. Мені треба пополоскати десь. Проблема конкретна, - жителька будинку Ірина Токарчук
Серйозні проблеми із водопостачанням, каже жінка, розпочалися на початку року. З того часу у таких незручностях живе уся п'ятиповерхівка по вулиці Заводська, 2 у Шпанові. Спершу на лінії інколи латали пориви. Востаннє кілька днів тому.
Поїхали, купили два метри труби. Он мій чоловік навіть ходив, поремонтували. В іншому місці знайшли ще один порив, - жителька будинку
Коли ремонт результату не дав, жителі п'ятиповерхівки взялися за насос. Його купили за свої кошти. Самостійно почали й замінювати.
Насоса міняємо. Немає тиску. Якщо поставимо нового насоса, то побачимо. Якщо десь порив вилізе, як він натисне, тоді будемо пориви робити. Труби теж уже такі, що... Може, на мій вік вистачить, а на їхній, то не знаю. Ми самі для себе робимо. У нас немає ні ОСББ, ні фірми - нічого, - житель будинку Михайло
Чому ж жителі ремонтують все самі? Як виявляється, свердловина, труби, якими тече вода до будинку та водонапірна башня - приватна власність. Раніше, розповідають мешканці, все належало державному Шпанівському експериментальному заводу харчових екстраків. У його власності була і п'ятиповерхівка, де наразі живуть більшість колишніх працівників підприємства. За часи приватизації, люди оформили власність на квартири, а фірма Жайвір Плюс викупила 100% акцій заводу. Відтак вся система водопостачання до п'ятиповерхівки у приватній власності.
Я завжди з людьми знаходжу спільну мову і 20 років безкоштовно забезпечую їх водою, - керівник ТОВ "ЖАЙВІР ПЛЮС" Олександр Ільчук
Олександр додав: пориви, які трапляють за свій рахунок він не ремонтуватиме, адже не отримує від цього прибутку. Безкоштовно передати усе на баланс селищної ради Шпанова не хоче теж.
- Чи є можливість передати на сільську раду цю башню? Чи можливо продати?
- Ну, як? Землю всю свою віддати, чи що? То передайте може свою квартиру, чи нехай ще хтось передасть. Ні, це моя власність і ніякого передавання не буде. Якщо купувати, то це інше питання. Але воно жодного разу не піднімалося, - керівник ТОВ "ЖАЙВІР ПЛЮС" Олександр Ільчук
Єдиний варіант для Олександра - все продати. Втім це уже не підходить селищній раді. Кажуть, дешевше зробити нове, ніж купувати та ремонтувати те, що є. Доєднати до централізованого водопостачання не можуть через брак потужностей. Відтак думають на будівництвом додаткової водонапірної башти. Втмі усе лише на етапі обговорення.
Ми стали вивчати питання, на сьогоднішній день, щоб взагалі відокремитися від них, поставити свою башню, передати в наше комунальне підприємство Великошпанівське і не бути залежними ні від кого. Але тут ще стало питання в населення, тому що там якісна вода у цій свердловині. Наразі це питання вивчає наше підприємство Великошпанівське, - головний спеціаліст з питань ЖКГ Шпанівської сільської ради Тетяна Мельник
Доки шукають порузуміння, люди залишаються із старими проблемами. Усі пошкодження водопроводу та обладнання лягають на їхні гаманці. Як і щомісячна плата за воду.
От 70 гривень я плачу за себе особисто. Кузьмич Марія збирає ці гроші і возить, я не знаю куди, - жителька будинку Ольга Смігуровська
Люди сподіваються, що у селищній раді довго над проблемою не думатимуть, а якнайшвидше почнуть її вирішувати. Ремонтувати усе своїм коштом, зізнають, довго не зможуть. Відтак готові розглянути усі варіанти, які їм запропонує влада громади. Наразі діалогу не виходить. Ба більше, є і побоювання, що рано чи пізно залишаться взагалі без будь-якого водопостачання.
