Почесною грамотою МОЗ України було нагороджено сестру медичну старшу обласного лікувально – діагностичного гепатологічного центру та інфекційного відділення для дітей КНП “ЦМЛ”РМР Людмилу Мохнар.
Про це повідомили в Департаменті цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної держадміністрації.
Робочий день у старшої медсестри розпочинається о восьмій ранку. Її цікавить все, що трапилось у відділенні вночі – від самопочуття пацієнтів і аж до роботи господарської частини. Все повинно бути налагоджено і працювати чітко.
“Я створюю комфорт у відділенні і прагну, щоб тут панувала хороша атмосфера,”- розповідає пані Людмила.
Рівнянка Людмила Мохнар закінчила Рівненський базовий медичний коледж у 2004 році. Пригадує, дочекатися не могла завершення навчання. Так хотілося чимдуж потрапити у лікарню, до людей, лікувати та допомагати їм. Професію жінка обрала майже з дитинства. У пам’яті закарбувалася розповідь мами. Виявляється, коли та привела на прийом до лікарки хвору доньку, то та так перейнялася виписуванням рецептів жінкою у білому халаті , що це згодом стало улюбленою грою маленької Людмили. Не ляльки, а рецепти, уколи стали забавкою дівчинки.
Вже згодом, коли постало питання ким бути, іншої професії як медик у сім’ї і не розглядали. Тому природничі науки стали улюбленими в учениці. “Вже у шостому класі я знала, що буду медиком. Це моє, я цим живу,-“ каже пані Людмила.
Зараз у підпорядкуванні старшої медсестри 38 молодших та медичних сестер. Чомусь так вважають, що у жіночому колективі не так легко працювати. Людмила Мохнар каже:” До кожної людини треба знайти ключик, свій підхід. Треба знати кому що сказати, як з ким спілкуватися. І все буде добре”. І це стосується не лише взаємин із колегами, а й з пацієнтами. Трапляються випадки, коли не лише медсестрою, а й психологинею треба бути.
Людмила Мохнар пригадує часи пандемії COVID-19. Від самого першого дня пані Людмила була в епіцентрі подій. Пригадує, спочатку це був шок, бо з таким явищем ніколи не зустрічалися. Але з часом опанували свої емоції, взяли так би мовити себе у руки , вивчили всі алгоритми роботи, рекомендації МОЗу і згодом робота налагодилася. Коли біда поволі стихла, старша медсестра каже, що пандемія таки навчила людей берегти самих себе. Люди стали частіше стежити за особистою гігієною, зокрема, мити руки та використовувати антисептик.
Старша медична сестра розповідає, що найменший стаж роботи її підлеглих медсестер п’ять років. Ні пандемія, ні війна не злякали їх. Ніхто не полишив свого робочого місця.
“Ніколи не думаєш чи важко чи ні. Виконуєш свої функціональні обов’язки і думаєш як виконати їх якнайкраще,-“ каже Людмила Мохнар.
