Міцна сила волі, патріотизм та здатність до самопожертви. Сам ці якості притаманні нашим військовим. Це люди, які творять нашу історію та не здаються у складних ситуаціях. Серед них - Дмитро Полов'ян. Аби поділитися своїм життєвим досвідом з дітьми та розповісти про те, що таке служба, він завітав у Квасилівський ліцей, де раніше навчався.
"Я ніколи не прийму поразки, я ніколи не спасую перед труднощами" - клятва десантника стала девізом по життю молодого військовослужбовця Дмитра Полов'яна. У свої 26 років чоловік пережив російський полон, а після повернення - став призером у іграх нескорених. Втім попри всі випробування долі, він не втратив жаги до життя та має лише одну мету: реабілітуватись, аби знову стати в стрій.
Травмувався Дмитро Полов'ян під час виконання бойового завдання. Він разом із побратимами потрапив під обстріл та отримав поранення. Ворожа куля уразила хребет, після чого чоловіка паралізувало. Деякий час він пролежав на полі бою, аж допоки його не знайшли окупанти та не забрали у полон. Дмитро каже: у неволі було найгіршим не жорстоке ставлення до полонених, а те, що хлопець був заручником у власному тілі і не міг нічого з цим зробити.
Після полону Дмитро почав поступово повертатися до життя. Він відвідав безліч різних госпіталів та постійно працював над покращенням здоров'я. Під час реабілітації у Львові до Дмитра навідався його товариш, який раніше брав участь у іграх нескорених. Він запропонував Дмитру прийняти участь в змаганнях.
Відтоді Дмитро Полов'ян продовжує займатися плаванням та стрільбою. Ці види спорту стали для нього справжньою пристрастю. Захисник навіть придбав собі лук та у вільний час практикується стріляти.
Сьогодні Дмитро відвідав ліцей, у якому раніше навчався. На зустріч із ним прийшло чимало школярів та викладачів.
Діти із захватом слухали Героя, переймаючись його розповідями. А викладачі закладу підготували для Дмитра Полов'яна приємні подарунки: багато солодощів та футболку із написом "Я ніколи не прийму поразки, я ніколи не спасую перед труднощами".
