Останній кілометр довжиною у 37 років. Машиніст електровоза Віталій Джум сьогодні здійснив останню поїзду. Із Ковеля повернувся у Здолбунів, де його урочисто зустріли друзі, колеги та родина. Вітали залізничника і наші журналісти. Уже відомо, що першим ділом Віталій на пенсії хоче відпочити. А чим займатиметься далі у нашому матеріалі.
На станції Здолбунів незвичне пожвавлення. Усі в очікуванні на повернення з останньої поїздки машиніста Віталія Джума. Кілька миттєвостей і електропоїзд ВЛ-80 визирає з-за повороту. На цій машині залізничник пропрацював 33 роки.
Останні сантиметри і стоп-машина. Рубікон подолано. Машиніст спускається в обійми найдорожчих. Першою вітає дружина, далі внучка і рідні доньки.
Тут як тут теща, улюблений кум і колеги залізничники. Наобіймавшись - машиніст Віталій прощається й з електровозом.
Залізниці Віталій Джум віддав 37 років життя. З них 33 був машиністом електровоза. Остання поїздка зайняла 12 годин. Втім найдовше тягнувся заключний кілометр.
"Було дуже приємно, що кожна станція викликає, вітає з останньою поїздкою. Було дуже так приємно на душі. Маршрути були різні. Їздтив на Львів, на Ковель, на Тернопіль, на Шепетівку, на Казятін доводилося їздити," - каже машиніст електропоїзда Віталій Джум.
Постійно за плечима до 6 тисяч тон вантажу. Робота уночі, в дощ, хурделицю та найсуворіші морози. Все це позаду. Чи не найбільше радіє дружина. Відтепер на одну тривогу менше.
"Остання поїздка це не закінчення чогось, це щось нове, початок чогось новго. І звичайно плани тільки на хороше майбутнє, оптимізму, щастя, здоров'я йому, ну і звичайно радості у тому, що все таким дочекався, приїхав сьогодні. Ну і будемо будувати плани на майбутнє," - ділиться Жанна Джум.
Люди, з якими асоціюється здолбуніське депо поволі йдуть на пенсію. Віддавши залізній дорозі молодість та здоров'я досвічені працівники вирушають на заслужений відпочинок. Їх підмінюють молодші фахівці. Процес доволі звичний, але до болю сумний.
"100 % будемо сумувати і ми тоже. Багато йде на пенсію, але таке життя. / Дуже приємно було з ним працювати. Доброго йому виходу на пенсію. Головне, щоб було здоров'я, а все інше, я думаю, в нього буде добре," - каже машиніст-інструктор колони №2 Юрій Митчук.
Чим займатиметься на пенсії Віталій Джум ще не знає. Найперше, каже треба відпочити. Що буде далі загадувати не хоче, але уже певні мрії має:
"Дасть Бог, будуть внуки. Вже внучка є, буде ще чи внук, чи внучка. Дасть Бог і буде все добре. Буду гратися із дітьми. А з дітками гратися - це молодість. / Буде внук, буду його зацікавлювати. Тут залізниця близько, вокзал близько, депо близько."
Доки Віталій Джум визначається, внучка уже знає чим зайняти у вільний час дідуся.
"Ми будемо грати різні ігри, і ми будемо їздити з ним на риболовлю," - каже Софійка.
Те, без чого раніше не обходився жоден день, тепер уже історія. Машиніст Віталій Джум із дружиною йде додому. Позаду залишається залізниця та 37 років життя. Втім кожен фініш, це по суті старт.
