Економічна ситуація, кризи, повномасштабне вторгнення та діджиталізація стали найбільшою проблемою та загрозою для друкованих медіа в Україні. У свою чергу зникнення регіональних друкованих видань станом на 2026 р., під час повномасштабного вторгнення може спровокувати пошук основного масиву інформації через соціальні мережі, що можуть містити в собі велику кількість російської пропаганди та дезінформації.
Кількість друкованої преси в Україні стрімко падає через велику кількість чинників. До прикладу, станом на 2009 р. за даними Міністерства юстиції України зареєстровано 27 696 друкованих видань, з них за даними Української Асоціації Видавців Періодичної Преси активних видань – 4 187. Станом на 1 лютого 2026 року за даними Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення у сфері друкованих медіа налічується 2 423 суб'єкти. З початком повномасштабного вторгнення рекламний ринок обвалився на 80%, а кількість друкованих видань скоротилася вдвічі.
Історичний контекст української преси
Українська журналістика кожного дня стикається з новими викликами. Під традиційною журналістикою ми уявляємо текстовий формат і багато років це були саме газети . Початком друкованих видань в Україні можна вважати вихід газети "Gazette de Leopol" перший випуск якої датується 1776 роком у Львові, що видавалася французькою мовою. Першою ж україномовною газетою вважається “Зоря Галицька” 1848 року, що була основним органом Головної Руської Ради. Проте історично розвиток української преси, як і культурний відбувався нерівномірно, на території Наддніпрянщини першим повністю україномовним виданням була газета “Хлібороб” 1905 року.
Українська друкована журналістика не могла розвиватися так само стрімко як і в інших країнах через великі обмеження всього українського. В Німеччині першою газетою була "Relation aller Fürnemmen..." 1605 року, основними викликами з якими вона стикається є війна та проблеми з логістикою. На відміну від України, де залежно від регіону, але кожен стикався з імперськими заборонами та обмеженнями, до прикладу Валуєвський циркуляр, що забороняв друк українською мовою.
Друковані видання в Україні переживали різні періоди до цього часу. Як-от, існував Радянський пік 1940-1980-ті роки, коли на території Наддніпрянщини видавалися тиражі та щотижневики до 50 тис.. На території Галичини 1920-1939 рр. 200+ видань незважаючи на польську окупацію; та вихід “Жіночої преси”. З початком Незалежності преса зазнала як ейфорії так і падіння через економічні кризи, реформи та війну. У 1993 р з набуттям незалежності кількість видань зросла з 1200 до понад 5000, тиражі сягали 1,5 млрд примірників щороку. Згодом інфляція, скорочення тиражів вдвічі, стабілізація, збільшення цензури за часів Януковича, Революція Гідності, нові закони про медіа, пандемія як наслідок скорочення реклами та закриття друкарень, початок повномасштабного вторгнення.
Наразі більшість друкованих видань занепадають, скорочують кількість кадрів та тиражів, проте, продовжують своє існування тільки завдяки гібридний моделі роботи (друк+онлайн медіа).
Основний масив перешкод для роботи друкованих медіа
Перше з чим стикається українська преса – це закони і реформи. У 2016 році набуває чинності Закон "Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ", що зобов’язав органи влади вийти із засновників комунальних газет до 2017-го, задля плюралізму. Як результат реформовано 800+, закрито 1000+ регіональних медіа, тиражі впали на 50%. Станом на 2023 рік 40% не реформовано. Наступним набуває чинності закон “Про медіа” (2022 рік), що вводить реєстрацію друкованих ЗМІ в Реєстрі медіа (штрафи до 178 тис. грн), ідентифікацію "джинси" та санкції Нацради за недотримання стандартів.
Наступними чинниками занепаду є проблеми збуту та економіки. По-перше, маємо початок повномасштабного вторгнення, а отже економічні кризи. Тільки в перші 1000 днів 329 медіа були змушені припинити свою роботу, з них 95 друковані. Подібна тенденція погано впливає на невеликі регіони через те, що критично важливо, щоб вони мали змогу отримувати друковану українську пресу. Відсутність достатньої кількості інформації спонукає заповненню цього простору фейками, що наразі погіршує безпекову ситуацію.
«Росіяни роблять ставку на дезінформаційні кампанії через соцмережі та телеграм-канали, щоб сіяти паніку. Для них пропаганда і брехня – складові воєнного наступу. Але наша відповідь не повинна бути примітивною контрпропагандою. Найкраща зброя проти брехні – правда. Наше завдання – забезпечити доступ до достовірної інформації і підтримати тих, хто цю правду доносить», – голова НСЖУ, Сергій Томіленко.
По-друге, у 2025 році українська друкована преса зіткнулася з ще одним ударом — київська міська влада розпочала масштабну кампанію з демонтажу МАФів, спрямовану на боротьбу з незаконною забудовою та вуличною торгівлею, але під "роздачу" потрапили й законні кіоски з пресою. За даними КМДА, знесено понад 80% кіосків з пресою у столиці (з 300+ до 50 станом на кінець 2025 го), що призвело до різкого скорочення точок продажу газет та журналів у ключових локаціях.
По-третє, основною проблемою розповсюдження преси особливо для віддалених сіл стає доставка тиражів Укрпоштою.
«Ситуація критична, газета на межі закриття. Друковану пресу цілеспрямовано вбивають люди, держава та АТ "Укрпошта". Вона, зокрема, підняла вартість доставки видання за останні 4 роки з 2 гривень до семи. Відділення "Укрпошти" закривають, листонош в Острозі скоротили з семи до 3-х. Якість роботи "Укрпошти" через зменшення кількості листонош вкрай низька. Газету доставляють подекуди зі значними запізненнями. Люди в свою чергу через високу вартість доставки відмовляються від передплати. Роздрібна торгівля збиткова, бо важко вгадати, скільки примірників буде реалізовано. Буває повертається непроданими 40-60 відсотків від поданого для реалізації. А це суцільні збитки», – директор газети ТОВ "Редакція Острозької міської газети "Замкова гора", Іван Глушман.
Так підняття тарифів на собі відчуває регіональна газета м. Острог Рівненської області. Крім того, за останні 3-5 років передплата на газету впала з 1200 до 500 примірників, що свідчить про критичну ситуацію для української друкованої преси загалом. Варто також додати, що у 2025 році в Україні не залишилося жодної комерційної щоденної газети.
Можливе майбутнє
Наразі, прослідковується тенденція занепаду друкованої преси в Україні, що безперечно має низку негативних наслідків. За статистичними даними скорочення кількості преси, ми продовжуємо рухатися до все меншого і меншого числа. В свою чергу можна так само помітити, як більшість державних та економічних змін погіршують роботу, до прикладу, закони та тарифи на вартість доставки укрпоштою, що безперестанно зростають.Наразі українська друкована преса переживає системний занепад, що загрожує не лише існуванню видань, а й інформаційній стійкості регіонів. Тиражі скоротилися з 1,5 млрд примірників (1993) до 200 млн (2025), кількість газет – з 5000+ до менше тисячі, а щоденних комерційних видань не лишилося взагалі.
Головні причини кризи криються в економічних потрясіннях: реклама обвалилася на 80% через війну, "Укрпошта" підняла тарифи на 300% і скоротила листонош на 75%, зробивши передплату в селах майже неможливою.
Наразі майбутнє друкованої преси має два розвитку подій – песимістичний (більш ймовірний) та оптимістичний. Песимістичний варіант передбачає продовження тенденції закриття друкованих регіональних медіа, що в свою чергу створить розвиток медіа-пустель. Без комплексної допомоги преса зникне за 2–3 роки, створивши безпекову загрозу. Оптимістичний, в свою чергу, мусить зберегти та адаптувати пресу під сучасні реалії.
Занепад регіональної друкованої преси в Україні досяг критичної точки, коли зникнення газет загрожує не лише галузі, а й інформаційній безпеці. Необхідно створити Фонд підтримки регіональних друкованих видань (500 млн грн щороку) на гранти для розслідувань, діджиталізації та друку за моделлю Німеччини (220€ млн), законодавчо зобов’язати "Укрпошту" зберігати пільгову доставку преси з бюджетною субсидією як поштові обов’язки в ЄС, спростити реєстрацію друкованих медіа у Законі "Про медіа", скасувавши штрафи для редакцій з <5 осіб, відродити мережу кіосків з пресою.
Реалізація цих заходів дозволить зберегти щонайменше 70% регіональних видань як "літописів громад" – незамінних джерел локальної інформації, які протидіють дезінформації та зміцнюють національну безпеку, тоді як ігнорування проблеми призведе до закриття великої кількості газет, остаточно віддавши українські регіони під контроль алгоритмів та ворожих наративів.
