Більше сотні містян відгукнулись на пропозицію Клубу вболівальників рівненського спідвею та прийшли на Мототрек. Їм розповіли про історію спідвею, місцевих гонщиків, а бажаючих покатали на спідвейних мотоциклах.
Місце збору - скульптура спідвеїсту. Тут трішки історії про найпам'ятніші сторінки рівненського спідвею і делегація крокує у бокси. Зазвичай сюди нікого окрім представників команди не пускають, втім цього разу роблять виключення.
Більше сотні рівнян відгукнулися на запрошення Клубу вболівальників рівненського спідвею. Прийшли на своєрідку екскурсію. Це, як каже організатор, компенсація для вболівальників, які цьогоріч залишились без улюбленого спорту. Разом із тим, в такий спосіб хочуть залучити дітей до спідвею. Ігор Нечипорук привів відразу двох синів.
Про все, що цікавить рівнян, розповідають самі спідвеїсти. Зокрема Михайло Тимощук у спідвей прийшов в 11 років. Їздить на мотоциклі, який дістався йому із першого дня заняття в секції. За роки його вдалось покращити. Є у гонщика і кілька порад для початківців.
Родзинкою заходу уже традиційно є катання дітей на спідвейних мотоциклах.
Роблять це вихованці рівненського міскього спортивно-технічного клубу. В тому числі й віце-чемпіон Європи Роман Капустін. Каже, що це не так просто, як здається.
Вперше знайомится із спідвеєм Іван Зінченко. Він займається футболом, але коли з'явилась нагода прийти на мототрек - не відмовився. У його Маріуполі, звідки він тікав від війни - такого спорту не було, але дещо про спідвей знає.
При рівненському міському спортивно-технічному клубі займатися спідвеєм запрошують з вісьми років. Для старту, кажуть, усім забезпечують.
Цьогоріч на рівненському Мототреці гонок не проводили, попри амбітні плани на сезон. Усе перекреслила війна. Втім рівненські спідвеїсти без практики не залишились. Тренувались здебільшого в Польщі. Також встигли взяти участь в кількох міжнародних стартах. У Рівному сподіваються, що війна не вплине на розвиток спідвею й у нас буде нове покоління гонщиків.
