У перші дні повномасштабного вторгнення росії тисячі чоловіків різного віку стояли в чергах, готуючись стати на захист своєї Батьківщини. Серед добровольців був і 50 річний Олег. У ТЦК та СП він прийшов разом зі своїм зятем - Миколою.
Історію про них розповіли у 23-му інженерно-позиційному полку
Чоловіків мобілізували з різницею у два дні, але направили їх в одну і ту ж військову частину, в один із батальйонів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України. Тож тепер вони ще й побратими.
Мені 50 років. Родом я із Млинівщини. Нині це Дубенський район, Рівненської області. По-всякому життя минало: доводилось важко працювати. Маю паї. Також понад 15 років працював на будівництві. Моя гордість і розрада – це моя сім’я. Маю двоє дітей і троє внуків. Тому мені є кого захищати. Я їх дуже сильно люблю і хочу, щоб вони жили у вільній Україні. Я незгідний миритись з тим, щоб ворог топтав нашу, українську землю, - каже молодший сержант Олег.
Також він згадує про перші ротації, а їх у нього тепер вже чимало, бо практично постійно тракторист-машиніст екскаватора перебуває на виконанні бойових завдань.
Я був на різних напрямках фронту. Разом із побратимами працюємо над будівництвом фортифікаційних споруд. Копаю не лише технікою, а й доводиться працювати лопатою. Бо є моменти, коли потрібно «тихо працювати».Теперішня війна відрізняється від тої, що була на початках 2022 року. Москалі все частіше атакують нас дронами. Посиленими стають і артилерійські обстріли. Бували випадки, коли в наслідок ворожих атак було пошкоджено нашу техніку, - каже Олег Олександрович.
Також військовий згадує про найважчу втрату – загибель побратима, з котрим пів року ділив дах над головою в одному із прифронтових сіл. Мова йде про Андрія Глівку.
Андрій був хорошою людиною, справжнім другом, - згадує молодший сержант і його голос затихає, а очі наповнюються сумом. - Він був добродушним, людяним. Йому завжди вдавалось знаходити підхід до кожного. Андрій вмів підтримати й заспокоїти. Був дипломатом. В той день я з побратимами був на позиціях. І Андрій їхав до нас. Залишалось два кілометри...Цього ранку обірвалось життя Андрія, батька трьох дітей. Це стало величезним шоком для нас усіх, - говорить Олег.
Вже майже три роки поспіль кожна ротація приносить Олегу і його побратимам безліч випробувань, але вони продовжують протистояти ворогам.
Молодший сержант Олег нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» (УБД), а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою».
