Немає більшої невдачі, ніж перестати намагатися. Наталія Кононенко дивом змогла виїхати із окупованої Запорізької області. Залишивши у рідному місті справу свого життя, приїхала до Рівного. Не зважаючи на це жінка взяла всю волю в кулак і з підтримкою близьких змогла відновити те, над чим працювала не один рік.
Наталія Кононенко переселенка із міста Дніпрорудне Василівського району. Жінка пів року прожила в окупації та довго не наважувалась на переїзд. Але, аби її дітям російські окупанти не промивали мізки, перед першим вересням вона все ж наважилася переїхати.
Правила життя там ставали все жорсткіші і жорсткіші насправді і найголовніший поштовх чому - наближалася школа. Дитина мала йти в школу але ставилися чіткі умови, що діти мають іти в ту школу з тими з тою пропагандою з тими нав'язуваннями і ми чітко знали, що ми, ну дитина туди не піде, - голова ГО"На варті" , - соціальна працівниця по роботі з громадами в БО"БФ"Рокада" Наталія Кононенко.
Це й стало ключовим моментом для переїзду. Наталія Кононенко розповідає: дорога була досить нелегкою, були жорсткі умови, постійно перевіряли мобільні телефони, розглядали фотографії та нишпорили по соцмережах.
Ми просто зібрали речі, ми виїздили, долали відстань від мого міста до Запоріжжя в нас відстань близько 100 км, ми долали його 4 дні, з жорсткою фільтрацією, ми виїздили з друзями пройшли таке емоційний такий терор, насилля і приниження якого мені ви знаєте здавалось, що в 21 століття не може бути, - соціальна працівниця по роботі з громадами в БО"БФ"Рокада" Наталія Кононенко.
Покидаючи рідне містечко, жінка залишила там усе: дім, улюблену справу - крафтове виробництво корисних смаколиків. Наталія жартує, що в машину влізло б або обладнання, або вона - вибір був очевидним. Проте у Запоріжжі Наталя із сім'єю пробула не довго. Через постійні обстріли їм знову довилось переїжджати, цього разу - до Рівного.
Наталія Кононенко ще довго збиралась із силами, проте руки так і не опустила. У цьому їй допоміг чоловік та купив необхідне обладнання. Потрохи жінка почала відновлювати свою улюблену справу. Наразі вона займається виготовленням пастили - це корисні ласощі, виготовлені з фруктів без додавання цукру.
Наталія розповідає: займатися вона цим почала ще з 2019 року. І навіть коли вона знаходилась у рідному місті під окупацією - продовжувала виготовляти солодощі. Але тоді у виробництві з'явилися ще й сухі борщі - для тих, у кого не вистачало їжі.
Зараз Наталія Кононенко змогла відновити своє виробництво, але поки працює лише під замовлення. У майбутньому надіється, що зможе навчати цьому жінок із інших громад. Адже сировини в селах вистачає, головне, аби було бажання.
Ця ідея взагалі, ця актуальність вона настільки підсилюється, тому що в контексті війни рано чи пізно кожен чоловік буде дотичним до війни, а жінка хоче вона того чи ні вона має ставати самозарадною і фінансово сталою і тому саме ідея готувати крафт в малих громадах і селах це те до чого ми можемо йти і, що реально ми можемо реалізувати, - соціальна працівниця по роботі з громадами в БО"БФ"Рокада" Наталія Кононенко.
Наталія мріє популяризувати в Україні виробництво натуральних солодощів, аби з часом нам не доводилось їх купувати за кордоном.
