На Рівненщині важкохвора жінка лишилася наодинці зі своєю хворобою. Доглядати за нею мав би її син. Проте його посеред білого дня забрали працівники ТЦК.
Прикута до ліжка та ледь ходить. Це - пані Валентина. Вона тримає у руках цілу купу паперів. Жінка зобовʼязана доводити, що вона дійсно хвора та потребує постійного догляду. Розповідає: в неї 2 група інвалідності, яка є довічною. Та й має онкозахворювання. Після перенесеної операції жінці важко ходити та вставати з ліжка. За хворою жінкою мав би доглядати її син, проте його забрали працівники ТЦК.
Забрали мого сина ТЦК. Він був до цих пір на броні, тому він мене не оформляв тоді як по догляду. Всі бумаги є, що я хвора. Він мав змогу поїхати по ліки мені, мав змогу заїхати мені щось дати, він не думав, що його можуть забрати. Документів у його при собі не було ну що я по інвалідності, - важкохвора Валентина Калініченко.
Жінка звернулася за допомогою до спілки адвокатів. Для неї надали адвоката, який мав би довести, що син є її опікуном. Пані Валентина додає: за всі послуги проплатили наперед, проте результату ніякого.
Адвокат сказав, що я все зроблю, всі бумаги є. Адвокат підманув нас. Ми заплатили 5 тисяч, він не зміг довести. Ми знайшли юридичну компанію, яка у Івано-Франківську, яка по Україні всій, заплатили 38 тисяч. Запевнив адвокат, що 99 відсотків, ми це зробимо. Ну ми надіялися на адвокатів, - важкохвора Валентина Калініченко.
Ми намагалися поспілкуватися з адвокатом, по допомогу до якого зверталася пані Валентина. Та щось пояснити нам він не захотів.
Вибачте, в мене є адвокатська таємниця. Є договір. Да, ми допомагали цій людині. Але вона не зовсім права в цій ситуації, - адвокат Сергій Різник.
У Великомежиріцькій громаді за цю ситуацію знають. Та не на камеру кажуть: чоловік сам вчасно не оформив собі відстрочку. Ба більше, його мати офіційно не приписана в Великомежиріцькій громаді. А це, в свою чергу, ускладнює право бути опікуном. Наразі пані Валентина хоче, аби її сина повернули додому з військової служби. Адже виконувати чоловічу роботу по господарству наразі нема кому.
В нас дров нема, в нас топить немає чим. Вся надія на нього, ні порізать, ні купить, ні порубать нікому. Невістка з самого раночку на роботі, аптеки в селі не має. Ліки, які в мене вже закінчуються - осталося на сьогодні, - важкохвора Валентина Калініченко.
Як зазначила речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова, син пані Валентини Олександр дійсно мав бронь, однак не продовжив її вчасно.
Слід зазначити, що Макарчук Олександр Ростиславович користувався правом на відстрочку від мобілізації до 2023-го року. Потому до липня 2024 року був заброньований фермерським господарством. З листопада 2024 року став таким, що підлягає призову. Жодного документу, який би засвідчував право на відстрочку громадянина України Макарчука Олександра Ростиславовича, до П’ятого відділу Рівненського районного ТЦКСП надано не було. Крім того, громадянка Калініченко Валентина, матір громадянина Макарчука, не проживає за місцем реєстрації зазначеного громадянина, що унеможливлює здійснення усіх необхідних дій для подальшого звільнення з військової служби громадянина Макарчука Олександра Ростиславовича, - речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова.
Тетяна Камерістова додає, що наразі звільнення зі служби Олександра залежить від командира військової частини, де він проходить службу. Він має зібрати всі необхідні для цього документи.
