Вони втратили зір і тепер вчаться жити по-новому. На Рівненщині діє реабілітаційно-відновлювальний табір для бійців, які внаслідок війни втратили можливість бачити. Упродовж двох тижнів військових навчають основних навичок життя: орієнтуватись у просторі, користуватись технікою та обслуговувати себе. Сьогодні у цьому таборі знаходиться 6 військових.
Вони втратили зір, але не віру в себе. Сьогодні вони вчаться жити по-новому і приймають реальність. Вони бачили стільки жаху, який далеко не кожен зможе навіть уявити. Попри повну темряву хлопці вчаться дивитися серцем. 24-річний Владислав Єщенко з позивним "Самурай" із початком війни пішов добровольцем розміновувати території на Сході України. 9 серпня в районі Бахмута його підрозділ отримав завдання провести розмінування в селі Богданівка. Унаслідок детонування боєприпасів Владислав втратив очі. Із тіла хлопця після поранення дістали понад 30 уламків. Свої травми вироком не вважає, він продовжує жити повноцінно. Сьогодні звикнути до нових реалій життя йому допомагають у селі Олександрія на Рівненщині - у реабілітаційно-відновлювальному таборі «Життя після війни».
Приїхали, розмістились, почались перші заняття, і я зрозумів, що це дійсно того вартувало. Дуже круто, дуже душевно. Професійний колектив. І люди, які роблять це від душі, а не тільки тому, що це потрібно - це класно. Багато нових навичок я для себе опанував, яких у мене не було. Оскільки я незрячий всього 10 місяців і це моя перша реабілітація. На сьогоднішні можу з впевненістю сказати: якщо у мене хтось спитає, чи варто сюди їхати на реабілітацію, я 100% без сумнівів скажу "так", - військовослужбовець Владислав Єщенко
Владислава у всьому підтримує його наречена. Сьогодні заняття у реабілітаційному таборі - це навчання й опанування навичок і для неї. Разом із коханим Валерія навчається усьому, що потрібно вміти та знати для супроводу.
Ну, це було дуже необхідно, оскільки те, що ми зараз вивчаємо, - це правила супроводу, те, як його потрібно посадити, провести по сходах, як відчинити двері правильно, щоб його не зачепити. Тобто це все елементарні речі, однак їх дуже важко опанувати самому. Завдяки нашим тренерам, які професійно з цим справляються, це можна дуже легко опанувати, - наречена Валерія Тихонова
А це Олександр Жильченко. Чоловік родом із Жовтих Вод. Сьогодні він опановує ноутбук. Чоловік розповідає: раніше вмів усе, однак зараз вчиться цьому спочатку. Тому ентузіазму, сил та натхнення вистачає.
Заняття з бійцями проводять досвідчені тренери, дехто із них сам має вади зору, тому легко знаходить порозуміння з учасниками табору.
Як розповіла координаторка проєкту Олеся Перепеченко, вони єдині в Україні, хто з 2019 року проводять реабілітацію бійців, які втратили зір на війні. Цього разу учасниками табору є шестеро ветеранів з дружинами з різних регіонів та міст України: Києва, Білої Церкви, Жовтих вод , Бердянська та Червонограда. Хтось потрапив на реабілітацію вперше, а хтось вдруге приїхав, щоб опанувати нові навички.
Окрім навчання основних навичок, учасники табору проходять також заняття з фізичної терапії. Крім того, проєкт передбачає виїзд в місто, щоб бійці на практиці закріпили теоретичні знання з орієнтування на місцевості. Вони втратили свій зір та не жагу до життя. Вони, як ніхто, заслуговують на те, щоб повернутись до повноцінного життя.
