14-те березня назавжди скорботна сторінка в історії нашого краю. Рано-вранці російські окупанти внаслідок авіаудару знищили адмінприміщення телевежі. Під завалами загинув 21 нацгвардієць. Дев'ятеро у лікарнях міста із різними пошкодженнями. Завали розбирали дві доби. А сьогодні в обласному центрі та навколишніх громадах прощалися із загиблими захисниками. Наймолодшому 23 роки, а найстаршому - 56.
Неспішно, з вулиці 16-го Липня, вирушають у найдовшу дорогу п'ятеро військових, які схилили голови зихищаючи батьківщину від російських окупантів. На Майдані Незалежності віддати шану оборонцям зібрались як побратими, так і жителі міста. Втім у скорботі не лише обласний центр. Внаслідок авіаудару по телевежі в Антополі 21 представник нацгвардії загинув. Вони охороняли стратегічний об'єкт. Двадцятеро жителів Рівненського району. Один уродженець Волині. Наймолодшому захиснику було 23 роки. Найстаршому - 56.
Усі патріоти. Всі вчора були водіями, бухгалтерами, працівниками. А сьогодні вони герої. Всі територіальні громади у яких є загиблі, сьогодні займаються процесом поховання. Уже більшість тіл забрали. У кожній громаді, житель якої загинув буде відповідна процесія, - Віталій Коваль начальник Рівненської ОВА
Троє із якими попрощалися на Майдані - жителі Рівного. Ще один загиблий Ігор Чеховський народився у Бучі під Києвом. Сестра розповідає, у перший день повномасштабного вторгнення виїхали із рідного міста. Тікали від війни. Сидіти склавши руки Ігор не зміг. Уже у Рівному 28 лютого підписав контракт і потрапив у нацгвардію. Востаннє сестра із рідним братом спілкувалася у неділю 13 березня.
Він подзвонив веселий. Каже, сьогодні вихідний. Все добре. Класно. Ну, як завжди. І все. У понеділок ми телефонуємо, гудки йдуть, а трубку не бере. Спершу сказали, що чотирьох не знайшли і серед них він. Надіялись, що ми його побачимо живим. Але нажаль вчора дізналися, що ні, - Ірина сестра Ігора Чеховського
Ігор Чеховський не мав військового досвіду. Працював далекобійником. Був не одруженим. Йому назавжди залишилося 34. Усі, хто загинули від авіаудару по телевежі мобілізувались із початку повномасштабної війни. Йшли добровольцями.
Вони недавно мобілізувались. Пройшли усю підготовку. Були відправлені на завдання. Всі були мотивовані. Дуже хотіли захищати нашу державу. Самі прийшли. Їх ніхто не кликав. Самі хлопці прийшли. Дуже хороші люди були, - Степан Колодій військовослужбовець
Вчергове з моменту повномасштабної війни у Рівному стояла пекуча хвилина мовчання.
Зараз схиляємо голови перед нашими героями, але після процесії гордо піднімаємо голови у боротьбі за Україну далі. Стаємо на коліна перед Богом і нашими воїнами, але ніколи не станемо на коліна перед ворогом, - Олександр Третяк міський голова Рівного
Після прощання на Майдані, трьох нацгвардійців хоронили на кладовищі Молодіжне. Останню шану віддали Юрію Білевичу, Ігорю Чеховському та Валерію Ворону. Ще одного нацгвардійця Георгій Козюхно , з яким прощались на майдані, похоронили у Бугрині. Також попрощалися і з Володимиром Стельмахом, який загинув у боях під Києвом. Обставин смерті батьки не знають - побратими досі у госпіталі. Їхньому сину, військовому Збройних сил України, назавжди 27, які виповнились за 12 днів до смерті.
З сином ми... від волонтерів, у четвер 10 числа, гонили дві машини їм туди. У четвер о 10:00 годині останній раз ми з сином спілкувалися. Перший день у них невдало було. Не розказував. А другого дня село Кухарівку відбили. Такі веселі хлопці були. Приїхали, то такі на позитиві були. І казав, що вони тікають, по лісах розбігаються, - Володимир Стельмах батько загиблого Володимира Стельмаха
Люди продовжують стверджувати, не помста нам потрібна, а справедливість. За кожну краплину української крові, кожну сльозину. За дітей-сиріт, вдов, батьків, що хоронять дітей - за все доведеться відповісти. Зараз з почестями ховаємо воїнів. Знаємо, що герої не вмирають. Збираємо волю у кулак і продовжуємо заряджати зброю. Нам треба вистояти. Ми обов'язково переможемо. І ніхто не забуде якою ціною це зроблено.
