Є кошти, є бажання – немає дозволу. На кладовищі Дубенське близько 300 сотень польських могил досі безіменні. Більше того, могили далі руйнуються. За їх порятунок взялися у культурно-просвітницьому центрі. Знайшли кошти, проте ситуація не змінилася. Чому, знає Вадим Мороз.
Наші землі рясно зрошені кров’ю не лише українських, а й польських вояків. Зокрема на кладовищі Дубенське їх тут близько 300 сотень чоловік. Вони у 1920 році захищати Рівне від більшовиків. За сто років по тому їхні могили і досі безіменні. Вони пережили Радянський союз, але можуть не пережити ще кількох років у незалежній Україні. Могили руйнуються.
Уже воно повністю вивалено. Там вивалюється, розумієте? І це в тому місці, ось тут і таких багато.
Облагородити польські поховання, - говорить Ярослав Ковальчук, - намагаються протягом 20 років. Зараз для цього знайшли грантові кошти. Сума близько 300 тисяч гривень. Проте, розпочати роботи не можуть.
«Ми воюємо проти ось цієї системи владної, яка є в нашому місці. Яка із року в рік мені обіцяє, мене різними відписками, різними якимись зволіканнями, що те, щось потрібно, те, щось потрібно.Ми маємо можливість зробити оці кватери в належний стан, такий який має бути. Вирівняти хрести, покласти бруківку», - додав голова культурно-просвітницького центру імені Т.О. Сосновського, Ярослав Ковальчук.
Аби роботи стартували потрібен дозвіл. На міському рівні його видати не можуть.
Чим свідоміше суспільсто, тим більше шанують пам’ятки історії. Не знаючі свого минулого – не мають майбутнього», - каже Валентина Данілічева, старша наукова співробітниця Рівненського краєзнавчого музею.
«Це могили тих, хто загинув у тій боротьбі за незалежність Польщі та України. Тому, ми маємо все ж таки впорядкувати цей цвинтар», - додала Валентина.
У 2020 Україна знову захищає свої землі від загарбників. Вороги ті ж. Смертей не менше. Відмінність - захисників знають та пам'ятають.
