Висотно-горбиста околиця Грем'ячого з перевагою глинистих, супіщаних грунтів була заселена в глибоку давність. На її полях є виявлений один великий і п'ять менших курганів, де кажуть, могли бути поховання із староруської доби.
Туристично-інформаційний центр Острога, повідився історією села Грем'яче Рівненської області.
Про Грем'яче маємо першу згадку у записі від 12 жовтня 1617 року, коли возний сповістив про спустошення татарами Острозької волості, називаючи пошкоджені або цілковито зруйновані села, серед яких засвідчене й вщент спалене "Гримяче".
Під час визвольної війни 1648-1654 роках "Грим'яче" кілька разів документується як місце збройних угруповань козаків, селян з боївками шляхетського війська.
За договором 1753 року "Гримяче" отримує коронний канцлер Ян Малаховський, який згодом передає та продає його різним власникам Острозького намісництва.
У 1754 році маєтність "селения Гремячего" конфісковується і стає власністю російської держави. Згодом цариця Катерина дарує "Гремяче" великоруському генералові Ферзену, а з 1802 року воно стає власністю сенатора Іллінського, графині Корженецької та інших володарів.
За переписом 1885 року "Гримяче" зі статусом "деревини" відноситься єпархіально до Грозова.
Карта 1915 року зарисовує це село біля ставка притоки Вільшки вже в записі "Грем'яче" (польською графікою), де після "р" є буква "е" замість колишнього "и".
Довідка 1947 року трактує "Грем'яче" селом зі своєю сільрадою, до якої належало село Михайлівка та хутори Грем'яцький, Грозівський, Корчунок. Тепер Грем'ячому підвладний і Грозів.
"Грем'яче" - це колишнє "Грим'яче", в назві якого втілене поняття "поселення" до якого мав суттєве відношення чоловік з прізвищем (прізвиськом) Грим'як, яке існує і на Рівненщині.
Грем'яче є ще у Волинській, Житомирській областях. Відомі теж оселі типу Грем'яч, Грем'ячка, Грем'ячкове, а на Хмельниччині засвідчена й назва Грим'ячка, де наявне кореневе "и".
