Ремонтувати вулиці міста власним асфальтом – не мрія, а реальність. За 18 років існування асфальтного заводу місто зекономило 40 мільйонів гривень на дорожній суміші. Разом із тим час на заводі зупинився у 2003 році. Відтоді там не провели жодної модернізації. Як працює асфальтний завод сьогодні розкаже Вадим Мороз.
https://youtu.be/TbKLZWyBjkA
Напочатку весни Рівне вкрилося вибоїнами. Водії нервували, шляховики розводили руками. Мовляв, погода несприятлива - ремонтувати не можна. З настанням тепла на вулицях з'явилися й комунальники. Взялися латати вибоїни, зокрема й на проспекті Генерала Безручка. Запевняють, асфальт якісний прослужить не один місяць.
«Те, що ми працювали першу половину березня, він досить якісно лежить. Навіть підігрівали, він досить гарно зараз лежить,» - каже Олег Козіонов, в.о. начальника першої дільниці МіськШЕУ
По місту працює три таких бригади. До кінця тижня шляховики обіцяють відремонтувати найбільш проблемні ділянки. Асфальт для ремонту беруть на міському асфальтному заводі. Ще у 2003 році Григорій Куцюк займався його облаштуванням. На сьогодні чоловік тут у статусі начальника. Процес виробництва за майже 20 років не змінився. Спершу сипучі матеріали завантажують у бункери. Звідти усе потрапляє до барабану під температуру у 200 градусів.
«І подається у грохот. В грохоті матеріали дозуються у залежності від типу бетону і подаються в мішалку, де все перемішується. Для того, щоб приготувати асфальтобетон окрім сипучих матеріалів потрібно аерозійна добавка, бітум і мінеральний порошок. Це все перемішується і видається в автомобіль»
Працює усе під наглядом оператора асфальтобетонної установки. Його робоче місце – серце заводу. Віктор Алєшко працює тут три роки. Каже, обладнання застаріле, втім працювати поки що можна.
«Це пульт управління, це наша така невелика електронна система. Звідси запускається газ, електрика – все вмикається. Практично уся робота ведеться звідси. По рецепту 1, це в нас якраз для ремонту дорожнього покриття, такого, коли іде ямковий і стрічковий ремонт асфальту,» - каже Віктор Алєшко, оператор асфальтобетонної установки.
Виготовляє завод невеликі партії асфальту, який йде на ямковий ремонт. Робити дорожню суміш у більшому об’ємі для будівництва доріг можливість є, але немає замовлень. Обслуговує асфальтобетонну установку семеро людей. Виробнича потужність 50 тонн асфальту в годину. Собівартість однієї тонни готового матеріалу 1500 гривень. Втім за такою ціною купувати асфальт може лише місто.
«Виготовляємо в рік до 15 тисяч тон асфальтобетону. Так в останні роки. Раніше виготовляли до 30 тисяч і більше. По собівартості місто економить на одній тоні асфальту 100-150 гривень. Якщо взяти, що випущено асфальтобетону з початку будівництва заводу біля 400 тисяч, то значить місто зекономило біля 40 мільйонів гривень,» - каже Григорій Куцюк, начальник асфальтного заводу.
Чоловік додає, завод повністю може забезпечити місто асфальтом, втім тендери на ремонт вулиць вигравати вдається не завжди. За роки існування установка жодного разу не модернізувалася. Час тут зупинився у 2003 році. Додаткових грошей із бюджету на завод не направляють. Існує він за рахунок власного виробництва. Втім щороку перед запуском заводу міське ШЕУ витрачає до 100 тисяч гривень на ремонт обладнання.
«За 18 років роботи вона уже застаріла, технічно застаріла. Її необхідно модернізувати. Для модернізації заводу необхідно приблизно коштів біля 4 мільйонів,» - каже Григорій Куцюк, начальник асфальтного заводу.
Цих коштів у МіськШЕУ немає. Їх уже два роки просять у міста. Проєкт на виділення фінансування розроблений, але депутати його ще не розглядали. На асфальтному заводі кажуть, без модернізації нікуди. В іншому випадку виробництво асфальту може опинитися під загрозою.
