Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у справі про поділ майна подружжя, де ключовим питанням стало походження коштів на купівлю нерухомості.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Після розірвання шлюбу чоловік звернувся до суду з позовом про поділ майна. Він вимагав визнати за ним право на 1/2 частину земельної ділянки та незавершеного будинку, придбаних дружиною під час їхнього подружнього життя.
Місцевий суд першої інстанції став на бік чоловіка. Логіка була простою: майно набуте в шлюбі, а чоловік навіть надавав нотаріальну згоду на купівлю — отже, воно спільне. Проте відповідачка не погодилася з таким рішенням і подала апеляцію, наполягаючи на тому, що джерелом фінансування були виключно її власні кошти.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, діє презумпція спільності майна. Але вона не є абсолютною. Стаття 57 СК України чітко вказує: майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали дружині чи чоловікові особисто, є їхньою приватною власністю.
Головним завданням для жінки було спростувати презумпцію спільності. Вона надала суду беззаперечні докази:
- квартира, що належала їй до шлюбу (або як особиста власність), була продана, а вже наступного дня вона уклала договір на купівлю недобудованого будинку.
- ціна нового об’єкта була еквівалентною сумі, отриманій від продажу її особистої квартири.
- купівля земельної ділянки також була профінансована коштами, отриманими від відчуження майна її матері та брата (де вона мала свою частку).
Цікавим аспектом справи став аргумент чоловіка про те, що він давав письмову згоду на придбання майна. Суд першої інстанції сприйняв це як підтвердження «спільності».
Однак апеляційний суд цей висновок спростував. Колегія суддів підкреслила: наявність згоди одного з подружжя на купівлю не перетворює особисті кошти іншого подружжя на спільні. Якщо доведено походження грошей, режим особистої приватної власності зберігається.
Рівненський апеляційний суд повністю задовольнив скаргу жінки. Відтак, скасовано рішення про поділ будинку та землі порівну, визнано нерухомість особистою приватною власністю дружини. Задоволено її зустрічні вимоги: автомобіль "Opel Omeg"a визнано спільним майном, і чоловік тепер має виплатити їй грошову компенсацію за 1/2 частку авто.
Щодо претензій чоловіка на те, що він «вкладався у ремонт», суд роз’яснив: якщо не доведено істотного збільшення вартості будинку саме через ці вкладення, максимум, на що він може розрахувати — це компенсація витрачених коштів, а не частка у самому нерухомому майні.
