Інженер служби контролю металів філії "ВП "Рівненська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" у 2019-му долучився до ТрО, а в лютому 2022-го мобілізувався до лав 5 батальйону ТрО ЗСУ для захисту своєї України.
Його історію розповіли у Рівненському обласному ТЦК та СП.
«Страх? Це не про смерть. Страх — що не побачиш рідних», - каже чоловік.
Спершу він був на північному кордоні. Далі був Бахмут.
«Ворог підходив упритул — РПГ із 30–50 метрів. Побачив, як вискакують групами, — дав свою першу автоматну чергу на позиції. Обстріл. Наш старшина впав — рана в шию. Часу — нуль. Не вагаючись, зірвав баф, зажав рану трьома пальцями, набив туди тканину, крикнув: “Перев’язувальний матеріал — сюди!”. Зупинив кров, наклав пов’язку і затягнув до укриття. Підійшла підмога. Далі — евакуація. Скажу прямо: я цим вчинком пишаюся. Найголовніше — що відреагував і зберіг життя побратиму. Своїх не кидають», - пригадує чоловік.
Березень 2023-го став особливо важким.
«Міномет. Осколок у шию — біля сонної; вибите праве плече, уражені нерви; ще осколки у плечі; контузія. Вибухом вибило автомат із рук, мене відкинуло на кілька метрів. Коли прийшов до тями — зрадів, що живий. На мій порятунок ішов побратим “Горинич”, бо своїх не кидають. А далі — евакуація та важка дорога до стабпункту», - розповів чоловік.
Згідно з рішенням МСЕК, його визнали непридатним для проходження військової служби. Наприкінці 2023-го повернувся на РАЕС, склав іспити, працює інженером.
«Мені часто сниться війна — стрілянина, навіть запах пороху. Після поранення я переосмислив життя. Одного разу під час лікування до палати залетіла бджола — і я був їй по-справжньому радий. Нині я ціную життя, як ніколи», - ділиться чоловік.
Чоловік розповів, що йому дуже допомагає плавання: рука оживає, голова — чистіша.
