Сьогодні, 18 червня, день дільничного офіцера поліції. І цього року це свято в поліції відзначають востаннє. Адже дільничних в Україні скоро не буде. Тепер вони стануть поліцейськими офіцерами громади. Щоправда, лише ті, хто пройде спеціальний відбір.Дільничний офіцер Зорянської територіальної громади капітан Андрій Романчук в правоохоронних органах уже 17 років. Всю службу від початку — у сфері громадської безпеки.
Кілька разів ми чергували з Андрієм разом з спецротою (рота поліції особливого призначення — авт.). Цей дільничний знає на своєму районі всі проблеми і людей, які потребують допомоги. Вони разом з колегою Ігорем Федчуком обслуговують аж 15 сіл.
Приїжджаю в Зорю близько 10:00. Андрій з Ігорем якраз повертаються з рівненського моргу.
— Чоловік помер, сам проживав — розповідають поліцейські. — З 7 ранку труп оформляли. Поки машину знайшли, гроші на бензин у старости. Добре, що хоч судмедексперт швидко тіло прийняв.
У цей день брати Капранови презентували книгу у селі Сухівці. Їдемо відразу туди, щоб подивитися чи все в порядку. Захід відбувається на свіжому повітрі біля пам’ятника Нілу Хасевичу. Усіх присутніх годують приготованим на вогні кулішем з маслом і шкварками. Нам з дільничними одразу пропонують скуштувати.
Поки слідкуємо за охороною громадського порядку, час від часу підбігають діти і просять сфотографуватись з поліцейськими.
— А ви, дивлюсь, популярні, — кажу.
— Ну а що ж, тут ж в селі ніяких атракціонів нема. То хоч з людьми в формі фото зроблять.
Якісь жінки приносять підноси з бутербродами з салом і домашніми копченостями.
— Візьміть, хлопці, поїжте!
Пригощаємся — відмовитись тут незручно.
— Це в селі завжди так, куди не прийдеш: "Візьми, синку поїж шось, то ж голодний". Як то кажуть, у селі три авторитети: староста, священник і дільничний, — розповідають поліцейські.
Працівниця сільської ради просить Андрія розібратися з сімейним розподілом майна: чоловік поскаржився, що дружина з дочкою не пускають його в хату забрати речі.
Їдемо відразу туди. Знаходимо потрібну адресу, біля хати сидить молода жінка, а поруч бігають діти.
— Доброго дня! — вітаються офіцери. — Мати є в хаті?
— Немає, — байдуже відповідає жінка.
— Чого батька в хату не пускаєте?
— А я шо знаю? Я шо мати? В неї питайте.
Жінка помітно не налаштована на розмову. Але дільничний швидко її розговорює.
— Шо йому тут нада? Всю жизнь нас з мамкою ганяв вокруг хати і по любовніцах бігав. Ні копійку в цю хату не вклав, а тепер жить тут хоче. Во йому, — жінка скручує дулю. — Хай до любовніц своїх йде. Або тих, з ким пив вєчно. Чи нікому вже не треба, то сюда прийшов. Які ще вєщі він забрать хоче? Він багато років уже тут не живе.
— Ця робота — це перш за все контакт з людьми. Так як ти людина в формі, працюєш на території, то завжди знаходишся «на передовій» по зверненнях громадян. Вся інформація йде через дільничного, а кримінальна потім передається оперативникам. Також це профілактика, робота з населенням, з людьми, які звільнилися з місць позбавлення волі, адміннаглядні, умовно засуджені і т.д. Окрім того, це і перевірка власників зброї, контроль щодо обігу по наркотичних засобах, перевірка аптечних пунктів. На поліцейській станції постійно ведеться прийом громадян. Час від часу виїжджаємо в села і приймаємо звернення там. Це повний контакт з людьми на території не тільки вдень, а і вночі, і у вихідні дні. Нас залучають до різних заходів на охорону громадського порядку, на допомогу групі швидкого реагування, слідчо-оперативній групі.
— Багато заяв надходить щодня?
— По-різному. Інколи може за тиждень прийти 2-3 заяви, а буває таке що до 8 повідомлень за день.
— Які цікаві випадки можете пригадати?
— Кожна заява індивідуальна. Є такі важкі заяви, коли залучається сільська рада. Це розподіл землі, будинку. От розлучається сімейна пара і ділять майно. Тут нема криміналу, це цивільно-правові відносини, які вирішуються в суді. Але кожна людина хоче своєї правди. То звертаються, пишуть заяви і мусиш вислуховувати, приймати рішення, підказувати згідно чинного законодавства, куди звертатися.
— Є постійні скаржники?
— Постійних, як таких, немає. Але є випадки, коли люди звертаються безпідставно. Вони думають, що працівники поліції вирішать їхні питання і обов’язково так, щоб вони були задоволені. Це, наприклад: «Мені не подобається, що тут стоїть магазин, я хочу щоб його тут не було». Або: «Неправильний забор сусід побудував — він має бути прозорий, чи сітка має бути. А він заховався і щось собі там робить-хімічить».
— Які злочини запам’ятались найбільше?
— Був такий громадянин з Новостава, який протягом півроку обікрав 14 будинків і три магазини. Ми з колегою його затримали неподалік Клеваня в лісовому масиві. Догнали його, а він був з ножами — такими тесаками. Ми, правда, тоді були без зброї, але затримали. Розкрили багато злочинів, приїхала слідчо-оперативна група, задокументували. Багато людей затримували, які зберігали і збували наркотики. Останній раз з Ігорем Васильовичем (Федчуком, — авт.) взимку затримали чоловіка, який йшов біля парку в селі Зоря. Намагався викинути пакет з марихуаною, як з’ясувалося потім. Ми затримали його, викликали слідчо-оперативну групу. Долучилося громадське формування «РЕДУТ», яке теж допомогло, понятих знайшли. Випадки були вилучення зброї по нашій інформації, обшуки проводилися. Вилучали і рушниці, і патрони. Кілька років тому в селі Дерев’яне вбивство було. То затримали людину, яка переховувалася на горищі в закинутому будинку.
— З якими проблемами найчастіше звертаються?
— Кожен місяць відрізняється від іншого. Як весна-осінь настає, то завжди проблеми: паркани, земельні ділянки не можуть поділити. Сімейного насильства завжди багато. Притягуємо до відповідальності кривдників, ставимо на облік, проводимо профілактичні бесіди. Якщо потрібно, то заборонний припис виписуємо. Якщо 3-4 рази вчиняє насильство в сім’ї і є рішення суду про притягнення до адмінвідповідальності, тоді відкриваємо кримінальне провадження. Тиждень тому закрили двох за сімейне. Одного на добу, а іншого на десять. Це вже від судді залежить.
— Скільки часу триває ваш день?
— Важко сказати. В дільничного нема такого, з якої точно години він має працювати. Постійно на телефоні, постійно на роботі. Я, наприклад, можу піти додому в 20:00-21:00, а надійде звернення і ми завжди відгукуємся. Навіть якщо це ніч чи вихідний день.
— Бачила під час чергувань, що люди часто дзвонять вам особисто, а не на 102.
— Ну так я ж тут (в Зорі, — авт.) і проживаю, і працюю вже давно. Люди знають мій номер телефону, звертаються. Навіть просто за консультацією. Я така людина, що не можу в офісних приміщеннях постійно сидіти, мені потрібна комунікація з людьми. Мені це подобається.
— Зараз ви подались на конкурс на посаду поліцейського офіцера громади. Чим це відрізняється від дільничного офіцера поліції?
— Поліцейський офіцер громади – в самій назві в самій назві вже вказано, що він буде працювати лише в межах своєї громади. Тобто заборонено залучати його на інші території, відправляти у відрядження (крім підвищення кваліфікації, — авт.), відпрацювання на інші території. Друге – це забезпечення повністю обладнаним автомобілем: від аптечки до зброї. Автомобіль з матеріально-технічним забезпеченням. Тобто уже не доведеться шукати десь машину, бензин… Окрім того, поліцейський офіцер громади має право притягувати осіб за порушення правил дорожнього руху. Бо ж дільничний офіцер поліції не може скласти протокол по 130-й (керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, — авт.). А все інше залишається те саме – робота на території, комунікація з населенням, інформація в оперативні служби, розкриття злочинів по гарячих слідах… Робота дільничного може й не видна, але вона надзвичайно потрібна. Є багато одиноких осіб, з якими дільничний постійно спілкується. Профілактику проводить на підприємствах, установах, у школах. У садочках постійно залучаємось на профілактичні бесіди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТРИДЕННЕ ЧЕРГУВАННЯ З РІВНЕНСЬКИМ СПЕЦНАЗОМ: ТРИ РАЗИ ВИКЛИКАЛА ПОЛІЦІЮ [ДЕНЬ 3]
Поки спілкуємося, Андрію час від часу телефонують з різних питань. Одне з яких — потрібно вирішити, як поховати одинокого чоловіка, який зранку помер.
— А як таких ховають? — цікавлюся.
— В ОТГ є фонд, де передбачені гроші на поховання таких людей. Але в цього чоловіка хата є. Тому я впевнений, що зараз швидко якісь родичі з’являться, як взнають, що помер.
Дзвонить жінка, яка цікавиться, куди «закрили» її сина і коли випустять.
— Мама Любчика дзвонила, — пояснює дільничний. — Молодий пацан. Постійно дебоширить в хаті, то вона кричить: «Заберіть його, закрийте кудись». А наступного дня їй уже шкода його, то питає, коли випустять. Вже передачку хоче везти, то питає куди.
Паралельно з цим Андрій переглядає камери відеоспостереження з магазину. Невідомий чоловік вкрав ящики і швабру. А вона 200 гривень коштує.
— Он диви, видно, як підкрадається з ліхтариком, — показує дільничний на відео. — Один ящик бере, інший… Цей заявник з Полтави. Каже, що здогадується, хто крадій. За пару днів приїде, то подивиться. Добре, що люди відео принесли. Це дрібниця, звичайно, але, якщо розкриєм, то людині буде приємно.
— Я бачу, що люди вам добряче допомагають в роботі. А люди в селах ж з не кожним поліцейським говорити будуть.
— Звичайно. Тут до кожного треба мати свій підхід. Знати, до кого як підійти, кому «добрий день» сказати. Це роками напрацьовується. Приїжджому дільничному важко б тут було.
Дільничний продовжує працювати з паперами, а я збираюся додому. Почергуємо ще обов’язково.
Авторка Тетяна Закордонець.Шукайте нас ???
Офіційний сайт
Соціальні мережі:
► Ми у Facebook
► Ми в Instagram
► Наш Telegram-канал
Поки слідкуємо за охороною громадського порядку, час від часу підбігають діти і просять сфотографуватись з поліцейськими.
— А ви, дивлюсь, популярні, — кажу.
— Ну а що ж, тут ж в селі ніяких атракціонів нема. То хоч з людьми в формі фото зроблять.
Якісь жінки приносять підноси з бутербродами з салом і домашніми копченостями.
— Візьміть, хлопці, поїжте!
Пригощаємся — відмовитись тут незручно.
Працівниця сільської ради просить Андрія розібратися з сімейним розподілом майна: чоловік поскаржився, що дружина з дочкою не пускають його в хату забрати речі.
Їдемо відразу туди. Знаходимо потрібну адресу, біля хати сидить молода жінка, а поруч бігають діти.
— Доброго дня! — вітаються офіцери. — Мати є в хаті?
— Немає, — байдуже відповідає жінка.
— Чого батька в хату не пускаєте?
— А я шо знаю? Я шо мати? В неї питайте.
Жінка помітно не налаштована на розмову. Але дільничний швидко її розговорює.
