24 лютого 2022 року змінило роботу всіх медичних закладів країни. У перші дні повномасштабного вторгнення лікарні функціонували в умовах невизначеності, під звуки сирен та з підвищеним навантаженням.
«Чотири роки тому Україна прокинулася від вибухів. Повномасштабне вторгнення росії змінило життя кожного та розділило на до та після. Медики ж із перших годин війни стали на свій — медичний — фронт», — журналістка Олеся Мороз.
24 лютого 2022 року для колективу однієї із лікарень Рівного розпочалося з тривожних дзвінків і термінових зборів. Уже в перші години повномасштабного вторгнення росії в Україну медзаклад перейшов у посилений режим роботи.
«Першочергове, що було це оцінка наших резервних запасів — це є електроживлення, в нас генератор ще був встановлений, в нас були запаси палива, також продукти харчування запас і оцінка того, що необхідне. Це медикаменти, які мали б бути. Ми розуміли, які ми маємо запаси і що ми маємо ще докупити. Щоб зробити все, аби себе захистити», — директор лікарні Олександр Шегера.
Першими викликами стали невизначеність і напруга. Медики готувалися до різних сценаріїв.
«Ми вже тоді зрозуміли, що нам треба буде надавати допомогу для людей, які постраждали від цієї війни. Відповідно ми вже спланували роботу відділення. Спланували ці палати, які могли б ми використовувати для пацієнтів, які могли б до нас поступати. Перший пацієнт до нас почав поступати в травні 2022 року», — директор лікарні Олександр Шегера.
У лікарні облаштували укриття для пацієнтів і персоналу, переглянули маршрути евакуації, провели інструктажі з надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій.
«Ми не знали, що буде, ця невідомість нас лякала, але ми мусили підготуватися. Ми проводили навчання серед персоналу, серед сортування поступаючих, навчання невідкладної допомоги ми запрошували до нас різні організації по навчанню і розробляли всі плани, евакуації і надзвичайних ситуацій, в нас цей час ішов саме на це», — заступниця медичного директора з медсестринства Ніна Нестерук.
У перші тижні війни довелося швидко адаптовуватися. Медики працювали цілодобово. З’явилися нові виклики — лікування поранених військових, психологічна підтримка пацієнтів, робота в умовах постійних повітряних тривог.
«Ми зробили в укритті повністю і вентиляцію, і обігрів, і електропроводку, і поставили ліжка, в нас там є операційна, є реанімаційні палати, є палати для пацієнтів, які можуть там перебувати», — директор лікарні Олександр Шегера.
З часом лікарня почала змінюватися системно. Оновили обладнання, розширили можливості, налагодили співпрацю з волонтерами та благодійними організаціями.
«Завдячуючи нашим партнерам з інших країн у нас покращилось матеріальна база, в нас відкрився центр реабілітації, ментального здоров'я», — заступниця медичного директора з медсестринства Ніна Нестерук.
Окремим напрямком стала реабілітація — як фізична, так і психологічна. Лікарня поступово перетворилася на багатопрофільний центр допомоги, де підтримку отримують і військові, і цивільні. Сьогодні, через чотири роки великої війни, медики зізнаються: працювати стало інакше, але не легше. Усі навчилися швидко приймати рішення, робити все злагоджено та бути витривалими. Попри втому й втрати, вони продовжують займатися своєю справою — рятувати життя.
«Робота в нас стала більш інтенсивніша, тобто більш відповідальна, тому що ми маємо надавати допомогу і скоріше надавати цю допомогу, тобто для пацієнтів», — директор лікарні Олександр Шегера.
Чотири роки повномасштабної війни — це історія не лише про лінію фронту, а й про тих, хто щодня тримає свій рубіж у лікарняних палатах та операційних. І поки триває боротьба, рівненські медзаклади залишаються місцем, де перемагає життя.
