Наші предки вірили, що на Зелені свята прокидаються душі померлих. Не всі вони мають добрі наміри. А тому, щоб відігнати від своїх осель нечисть, було прийнято напередодні свята прикрашати будинок, двір та кожну кімнату зеленню, яка своїм ароматом відлякує заблудлі душі. На підлогу стелили лепеха, оскільки вважали, що він має магічну силу, а надворі ставили кленове гілля. Цей звичай зберігся і до сьогодні.
Загалом, аїр або лепеха – не лише святкова, а й корисна рослина. Пучки листя відлякують комах-паразитів. В його кореневищі є ефірна олія, яку використовують у медицині, парфюмерній і харчовій промисловості. З його прикореневих стебел робили солодощі на зразок східних - висушували і зацукровували. За смаком вони не поступалися зацукрованому кореню східного імбиру.
Аїр – це багаторічна трав’яниста рослина. Має вузьке листя зеленого кольору з білою смужкою, що зібране в пучок. Його можна зустріти на болотистому лузі, вздовж озер, річок і ставків, де росте, утворюючи непролазні зарості. Для його росту і розвитку необхідно багато сонця і води.
Аїр відомий людству під багатьма іменами. Якщо почуєте назви ірний корінь, татарське зілля, ір, яер, цар-зілля, то знайте, що швидше за все мається на увазі або аїр звичайний. В Україні його звуть лепеха, аїр тростинний, аїр звичайний, лепеха очеретяна — все це одна й та ж сама рослина.
В Україні росте один вид аїру. Він був завезений до Європи з Південно-Східної Азії як цінна лікарська рослина, а потім здичавів і поширився по багатьох країнах. Вважають, що під час татаро-монгольської навали в середині 16 століття аїр розповсюдився по Україні. Татари вважали, що аїр очищає воду, робить її безпечною для здоров'я людей і тварин. Вони вірили, що аїр в забруднених водах, непридатних для споживання, рости не буде. Тому під час походів татаро-монгольські воїни везли з собою мішки з корінням аїру, який розкидали по водоймах та болотистих місцях. Звідси, мабуть, і походить місцева назва «татарське зілля».
Джерело: Нобельський Національний Природний Парк
