Пліснява, крива підлога та шматки стелі, що падають на голову. У таких умовах навчаються студенти кафедри хореографії одного з рівненських університетів. З року в рік студенти самотужки проводять тут косметичні ремонти, а керівництво навчального закладу розводить руками.
У таких умовах готуються до занять студенти та викладачі кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету. Віднедавна - усі в одному приміщенні колишнього лекційного класу, оскільки в інших гримерках та роздягальнях - грибок, напівзруйновані стіни та шматки штукатурки, які зі стелі падають прямо на голову. А це безпосередньо танцювальний зал, де студенти вивчають сучасну хореографію. Пліснява і тут невід'ємний елемент декору. Та і це не єдина перешкода для повноцінного навчання.
Студенти не вимагають від університету надкомфортних умов. Достатньо було б просто зробити авдиторії безпечними для навчання та виконання рухів. Аби танці босоніж або в балетках не травмували ноги, або під час відпрацювання стрибків можна було уникати ударів головою об вентиляційні труби, які повісили тут, аби просушувати стелю, що протікає.
Така ситуація тут не перший рік. Так від моменту випуску Павла Гринюка з університету минуло вже три роки. Чоловік і далі працює хореографом, а от рідна авдиторія, за його словами, відтоді не змінилась.
Роки минають, а тут і досі стоять миски, у які збирають воду, що тече зі стелі щоразу під час дощу. Поверхом нижче є і нормальний танцювальний зал. Створили його завдяки залученим коштам одного з рівненських танцювальних колективів. Їм дозволили тут займатися у позанавчальний час. Та і тут від верхівки РДГУ отримали купу претензій.
У телефонному режимі ми звернулися до ректора РДГУ Руслана Постоловського, аби дізнатися, чи планують провести ремонт авдиторій. Відповідь нас вразила.
- Ми їх ще до початку вересня відремонтуємо. Ми чекаємо, що зараз підуть студенти. У нас дуже багато заяв на платне навчання. Будуть гроші. Будь-який ремонт вимагає матеріального забезпечення.
- Скажіть, будь ласка, а як взагалі дійшло до того, що вони (авдиторії) у такому стані опинилися? Це ж не перший рік.
- Та в якому стані? Там більш-менш нормальний стан. Ви ходили? Дивилися?
- Так.
- І що?
- Ну, там пліснява на стінах, будинок сам....
- Там є кафедра, питайте завкафедри, чого там пліснява. У вас в хаті може бути зараз пліснява. Війна йде.
- Перепрошую?
- Все, все! До побачення.
Натомість завідувачка кафедри хореографії чи не щомісяця пише звернення до керівництва університету. Ті зі свого боку щоразу розводять руками.
Чи довго ще студентам довдеться займатись в аудиторіях ризикуючи своїм здоров'ям та чи дійдуть у верхівки університету руки до того, аби все ж створити студентам та викладачам нормальні умови для навчання та роботи, або ж сказане телефоном виявиться пустою обіцянкою - стане відомо приблизно за місяць.
